Житття і творчість Л. М. Толстого
“Щоб жити чесно, потрібно рватись, путатись, битись, помилятись
Починати й кидати, і знову починати і знову кидати, і вічно боротися і втрачати. А спокій – душевна підлість”.
Ці слова Толстого багато чого пояснюють в його житті і творчості.
“Жити чесно” у розумінні Толстого означало перш за все жити не для себе одного, а а для людей, їхнього блага і щастя.
Лев Миколайович Толстой народився 1828 року в тульському маєтку батьків – Ясній Поляні, де й прожив перших 13 років свого життя. Матері Толстой не пам’ятав: вона
Толстой рано втратив і батька, але пам’ятав його добре. Учасник походів 1813- 1815рр. Батько Толстого належав до числа поміщиків
Що критично ставилися до уряду: він не забажав служити ні в кінці царювання Олександра І, ні при Миколі.
“Зрозуміло, я нічого того не роумів в дитинстві,- згадував пізніше Толстой,- але я розумів те, що батько ніколи ні перед ким не принижувався, не змінював свого жвавого, веселого і часто насміш-
Куватого тону. І це почуття власної гідності, яке я бачив в ньому,
Вихователькою осиротілих дітей Толстих (чотири брати і сестра Марійка) стала далека родичка сім’ї Тетяна Олександрівна Єрголь-
Ська. “Найважливіша особа в змісті впливу на моє життя”- говорив про неї письменник. Тітонька, як її називали вихованці, була людиною рішучого і самовідданого характеру. Толстой знав, що Єрголь-
Ська з юності любила його батька і батько любив її, але їх розлучили матеріальні обставини. Пізніше Тетяна Олександрівна виходть заміж за Миколу Ільїча, батька Толстого, замінивши дітям матір і проявивши невичерпну любов до них.
Дитинство, отроцтво і юність Толстого знайшли відображення в його повістях, які так і називаються – “Детство”, “Отрочество”, “Юность”- і складають автобіографічну трилогію.
Більшість центральних героїв Толстого, починаючи вже з першо-
Го його твору – повісті “Дитинство”, опублікованій в 1852 році,
Духовно близькі автору, наділені автобіографічними рисами. Цю особливість творчості Толстого вперше зазначив і пояснив Черни-
Шевський. “Самозаглиблення”, невтомний нагляд за самим собою
Був для письменника школою пізнання людської психіки (характерно, що з 19 років протягом всього свого життя Толстой вів щоденник, що був своєрідною творчою лабораторією письмен-
Ника).
Постійний самоаналіз Толстого не мав нічого спільного з егоцен-
Тристською самозакоханістю; навпаки, він був наслідком виключно суворої вимогливості до себе. Почуття власної відповідальності за все, що відбувається в світі – характерна риса письменника.
Невтомне вивчання процесів людської свідомості, приготоване самоспостережливістю, дозволило стати Толстому великим психологом і зробити важливе відкриття: в створених ним образах викри-
Вається звичайно прихована, складна, суперечлива “діалектика людської душі”, “ледь вловимі явища… внутрішнього життя, що замінюються одне одним з надзвичайною швидкістю і різноманітністю” (Чернишевський).
“Детство”, “Отрочесттво”, “Юность” є не тільки точним і послідов-
Ним відображенням фактів життя письменника, але мають і більш широке значення: в них відтворюється загальна картина духовного росту людини. Толстой звертається в цю пору до творів автобіографічного жанру саме тому, що самоаналіз дозволяє письменнику вказати людям на загальнолюдські слабкості і допомогти їм таким чином боротися з цими слабкостями. Толстой заперечував проти трактування трилогії тільки як спогадів про його дитинство.
Але історія Миколи Іртеньєва, головного героя трилогії лише в найголовнішому нагадує духовний розвиток юнака Толстого. Як і його герой, Толстой покинув, недовчившись, Казанський універси-
Тет, але причини того, що він пішов значно відрізнялись від тих, що зображені в “Отрочестве”. У Толстого прокинулася пристрасть до наук, яку не могло задовольнити казенне середовище університету.
І суспільні погляди девятнадцятирічного Толстого були серьозніші, ніж погляди героя “Юности”. Судячи по його щоденнику, Толстой в цей період приходить до думки про аморальність деспотизму, гостро відчуває свою особисту відповідальність за безправність і убогість селян.
В 1847 році Толстой повернувся в Ясну Поляну з наміром покращити життя кріпаків і самостійно вивчати різні науки. Але молодий поміщик скоро зрозумів безпідставність своїх недавніх мрій про славну діяльність барина – батька і благодійника кріпаків.
Це – пройдений етап для Толстого. Куди ж іти далі?
Толстой збирався то поїхати в Сибір, то поступити на громадську службу, з захватом взявся за вивчення музики, успішно здав в Петербурзі два екзамени на степінь кандидата… Але, не докінчивши екзаменів, він несподівано знову поїхав в Ясну Поляну.
В цій атмосфері суєти Толстой поступово приходить до тієї головної справи, якій присвятив всю решту свого життя,-до літературної творчості. Ведення щоденника, поглиблене спостереження над самим собою і навколишнім середовищем стає для нього обовязковим і серьозним ділом. Виникають перші задуми, з”являються перші нариси.
В 1851 році разом з братом Миколою Толстой відправляється на Кавказ для участі в воєнних діях проти горців і з твердим наміром стати письменником. Толстой прослужив на Кавказі два з полови-
Ною роки. Він брав участь у багатьох битвах і походах, зблизився з новими для нього людьми – офіцерами, солдатами, козаками. Про інтенсивність духовного життя Толстого свідчить той факт, що в перший рік кавказькоі служби він написав “Детство”. В червні 1852 року цей перший закінчений твір Толстой відправив Некрасову в “Современник”.Некрасов зразу оцінив талант автора і опублікував повість в вересневому номері журналу. В Росії з”явився новий визначний письменник, не учень, а талант,-це було очевидним для всіх.
В 1854 році з початком військових дій в Криму Толстой добивається переводу в Севастополь. Російська преса знаходилась під строгим контролем цензури. Офіційні вісті друкувались тільки в “Русском инвалиде”.Але стан справ був таким, що Толстой і деякі інші бойові офіцери вирішують видавати своє власне видання для правдивого освітлення
(1 votes, average: 5,00 out of 5)