Сенс назви роману Л. М. Толстого “Війна і мир”

Твір Л. М. Толстого “Війна і мир” – російська національна епопея. За словами Ромена Ролана, це широка епопея нашого життя, новітня “Іліада”, в якій Л. Толстой пройшов “від роману окремих особистостей до роману армій і народів, … в яких зливаються в одне волі мільйонів людей”. Великий художник-реаліст показав у романі всю націю у найважливіші історичні часи з 1805 до 1825 рік.

У назві втілено протиставлення двох понять: бойові дії (війна) і час, коли відсутні бойові дії (мир). Змістом твору стало зображення війни 1805-1807 років та війни 1812 року і мирного часу між цими війнами, напередодні і після них.

Толстой обрав одну з найвизначніших епох в історії Росії, що ознаменувалась подією, яка зрушила життя російського народу. Ця подія мала величезне значення і для долі всієї Європи. Мир після війни 1805-1807 років, що передував війні 1812 року, був відносним. Але все ж таки це мир. Толстой чудово розкриває це в картинах безтурботного побуту дворянських сімей, селянського люду.

Війна і мир не існують окремо.

В епізодах війни, зображених на сторінках роману-епопеї, Л. Толстой показує згубне значення війни для людини, країни і взагалі для усього людства. Тому не випадково в назві Толстой обрав протиставлення двох понять.

Але слова “війна” і “мир” – багатозначні. Переносні значення їх набули у романі образного втілення. Духовна боротьба головних героїв твору – це війна з собою, війна ідей і думок, що в різні часи життя керують їхніми вчинками, це пристрасні пошуки сенсу буття, гармонії зі світом, душевного спокою, тобто пошуку миру – в душі і в світі.

Весь твір письменника – це суцільні протиставлення на тлі великих подій. Це картини бою і першого балу Наташі Ростової; патріотизму Тихона Щербатого і лицемірства Елен – красивої тварини; мудрості Кутузова –...

представника народної волі та індивідуаліста Наполеона. Любов і ненависть, молодість і старість, честь і безчестя, знахідки та втрати, добро Та зло дістали своє втілення на сторінках епопеї.

Все життя улюбленого героя письменника П’ера Безухова – це війна. Війна з навколишнім оточенням, підступною дружиною, заздрісними “друзями”. Все життя П’єра – це роки пошуків та помилок, шарахання від ідей французьких просвітителів до засідань в масонській ложі. І тільки зустріч з Платоном Каратаєвим дає П’єру нове розуміння світу та відповідь на запитання: “Для чого жити і що таке я?”

Немає спокою, немає миру в душі князя Андрія. Бажання служити Вітчизні, бажання кохати і мати взаємність, неприйнятність морального стану тих людей, що скрізь шукають вигоду, призводять його до великої духовної кризи. І тільки перед смертю, вдивляючись у заплакані очі Наташі, спевнені кохання та смутку, князь знаходить мир у своїй душі.

Російська держава, на думку Л. Толстого, перемогла ворога у війні 1812 року і здобула мир завдяки тому, що уся нація, люди різних верств суспільства спільно боролися за незалежність своєї країни, “всем миром” встали на захист своєї землі. Для Толстого вельми важливим є саме це поняття – мир як “община”, громада, як єднання людей, і передусім – єдність прогресивної частини представників вищого світу з простою людиною, солдатом, селянином. У цьому непереможність російського духу.

Закрито книгу. І ми розуміємо, що війна – це не тільки бій, що це поняття набагато ширше, а мир – це не просто відсутність бойових дій, це гармонія в сім’ї, лад людини з собою та оточуючими, рівність та єдність різних станів. І взагалі, мир – це життя, справжнє життя, в усіх його проявах, як його розумів великий письменник “з суттєвими інтересами здоров’я, хвороби, роботи, відпочинку,… думки, науки, поезії, музики”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...