“Думка народна” у романі Л. М. Толстого “Війна і мир”

До ідеї написання найбільшого твору свого життя – роману-епопеї “Війна і мир” Л. М. Толстой прийшов не одразу, а від повісті “Декабристи”, де розповідалося про події 1856 року, тобто про епоху повернення з Сибіру героя твору. І Толстой відступив від вже початого: особистість героя, як пояснив письменник у нотатці-передмові до роману, відсувалася в його уяві на другий план, а на перше місце виступала сама епоха, що передувала 1812 рокові, та, що її підготувала – з її людьми) молодими й старими, чоловіками й жінками). За першим задумом Толстого

домінуючою темою була сімейна, тема миру, а історичні події – лише фоном для неї. Відсутнім був опис Бородинської битви; лише епізодично фігурували Олександр І, Кутузов, Наполеон, причому останнього було спочатку зображено не так негативно, як у завершальному варіанті “Війни і миру”. І лише в міру того, як робота над романом посувалася вперед, він поступово ставав величною епопеєю народних звитяг і слави, не втративши, однак, і рис сімейної хроніки, намічених вже у його першій редакції.

Творчо вивчаючи добу і вживаючись в неї, Толстой зрозумів, якими були провідні рушійні сили у героїчних подіях цьогоуславленого

людьми й подіями часу. Величезна художня щирість Толстого вела його до того творчого озаріння, яке відкрило йому справжню правду життя й історії. І в тій “Війні і мирі”, котру ми знаємо, найголовніший герой – це російський народ, який захищає рідну землю під вторгнення непереможного до тих пір, увінчаного лаврами Наполсона та його армії.

З правдивістю історика й художника-реаліста Толстой показав, що Вітчизняна війна 1812 року була війною справделивою. Обороняючись, росіяни підняли “дубинку народної війни, яка карала французів до тих пір, поки нашестя не буде припинене”. Приховане раніш почуття патріотизму піднялося у всіх верствах російського суспільства, бо ненависть до ворога однаковою мірою відчували і купець Ферапонтов, і князь Андрій Волконський, який раніше упадав перед військовим генієм Наполеона.

Отже, духовна сила, яку виявив російський народ у Вітчизняній війні 1812 року, – це та сама сила, що втілилася і у діяльності Кутузова як талановитого російського полководця, і в громадській діяльності аристократа Волконського, і в життєвих перипетіях П’єра Безухова, і у вчинках та прагненнях Наташі Ростової, і от тут надихаюча “народна думка” відіграє для автора величезну роль, бо вона сильніша за окремі характери й окремі долі героїв твору.

Саме у романі “Війна і мир” повною мірою виявилася народність художнього генія Толстого. Вона втілилася в широті й епічності оповіді, у внутрішньому патріотичному пафосі твору, у ствердженні місця народу як вирішальної історичної рушійної сили; в нищівній критиці блиску лише зовнішнього, офіціозного й лицемірного деяких вищих кіл тогочасного російського суспільства.






Яким я уявляю майбутнє елізи дулітл.
“Думка народна” у романі Л. М. Толстого “Війна і мир”