Жіночі образи у романі О. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”

1. Образ Тетяни Ларіній. 2. Образи матері й сестри головної героїні. 3. Нянька Тетяни. 4. Московська тіточка й світські панянки. У романі “Євгеній Онєгін” О. С. Пушкін показує кілька жіночих образів.

Звичайно, головним серед них є образ Тетяни Ларіній, улюбленої героїні автора. Примітно, що її характер даний у розвитку: спочатку ми бачимо Тетяну сільською панянкою, мрійливої й мовчазної, а через кілька років – замужньою дамою, блискучою світською левицею Пушкін, описуючи свою героїню, починає з її дитинства. Поет указує на відмінність

характерів Тетяни і її сестри Ольги.

Тетяна виділяється серед своїх перевесниць схильністю до самоти й замисленості. Гри, звичайні серед дітей її віку, шумна метушня не залучали дівчинку. Вона не дуже товариська як у колі однолітків, так і серед своїх рідних: Вона милуватися не вміла До батька, ні до матері своєї; Дитя сама, у юрбі дітей Грати й стрибати не хотіла…

Пушкіна постійно підкреслює мрійність своєї героїні: їй подобалися “страшні оповідання” по вечорах, любовні романи, які давали їжу її уяві Малюючи портрет своєї героїні, автор відразу вказує на те, що Ні красою сестри своєю, Ні свіжістю її рум’яної Не

залучила б вона очей. У той же час у вигляді Тетяни, безсумнівно, багато непомітної привабливості. Онєгін, у перший раз побачивши неї, відразу помітив незвичайність цієї дівчини, чому й сказав Ленскому “…я вибрав би іншу, коли б я був, як ти, поет”.

У любові до Онєгіна розкривається характер Тетяни: цілісність її натури, рішучість, сталість, глибина й сила почуттів. Тетяна сама зізналася в любові – по поняттях її епохи, учинок не просто сміливий, але, що йде врозріз із вимогами пристойностей. Однак природні, живі рухи душі Тетяни виявляються сильніше умовностей Крім того, дівчина настільки вірить у свій ідеал, що готово цілком йому довіритися: Але мені порукою ваша честь, И сміло їй себе довіряю… Захоплений тон листа Тетяни можна приписати впливу романів, деяку незв’язність – щиросердечному сум’яттю героїні, але щирість і безпосередність її почуття проступає в невигадливих рядках.

Велична простота, природність і шляхетна стриманість – от характеристики Тетяни-Княгині. Її манери змінилися, тепер вони відповідають всім вимогам світських пристойностей, Тетяна навчилася “панувати собою”. Зовнішня холодність і незворушність Тетяни потрясають Онєгіна, але в глибині душі Тетяна колишня, вона дорожить спогадами юності Вона вірна своєї любові, але вірна й собі самої, тому не змінить чоловікові.

Тетяна була й залишилася щирою, шляхетною людиною, на який можна покластися – не випадково її майбутній чоловік, князь і блискучий генерал, звернув на неї увага, коли вона з’явилася на балі в супроводі тіточок. Не тільки характер Тетяни показаний Пушкіним у розвитку. Поет декількома штрихами зумів обрисувати матір героїні, ті зміни, які відбулися в житті цієї жінки. “Ларіна проста, але дуже мила бабуся” – так озивається Онєгін про матір Тетяни й Ольги в розмові з Ленским.

Доля цієї жінки досить типова: замолоду вона була романтичною панянкою, основними інтересами якої були моди й романи, причому сама вона їх не читала, а чула про їх від кузини Була закохана, але заміж неї видали за інший. Її “душі недосвідченої волненья” утихомирилися швидко: у селі, куди відвіз її чоловік, вона захопилася господарством і в цьому знайшла себе. Мирно прожила із чоловіком, виховала двох дочок, начисто забувши про своє юнацьке захоплення. Коли кузина при зустрічі згадує про цю людину, Ларіна не відразу згадує, про кого йде мовлення Її молодша дочка Ольга по характері, видимо, схожа на матір: весела, небагато легковажна, легко захоплива, але й швидко забуває свої колишні захоплення – адже забула ж вона Ленского.

Описуючи Ольгу, Пушкіна іронічно зауважує, що її портрет можна знайти в будь-якому модному романі. Іншими словами, Ольга – типове явище в середовищі сільських панянок, та й столичних теж. Мабуть, можна сказати, що вона, як і її мати, володіють більше щасливим долею, чим Тетяна.

Вони знаходять щастя в тім житті, що їм уготована, не випробовують занадто болісних переживань, а якщо й випробовують, то недовго. А Тетяна піднесена, шляхетна натура Хіба вона щаслива, незважаючи на вдалий шлюб, якщо говорить, що рада б проміняти пишність столичного життя на колишнє, непомітне існування в селі? Але образи Тетяни, її матері й сестри не єдині жіночі образи у романі. Образ няньки, звичайно, змальований дуже скупо: вона з’являється тільки в сцені розмови з Тетяною, коли та не може заснути.

Однак нянька, видимо, була для Тетяни дорогою й близькою людиною. Не випадково ж княгиня згадує… Смиренний цвинтар, Де нині хрест і тінь галузей Над бідної нянею моєї… Доля няньки, як і долі “бабусі Ларіній” і її дочки Ольги, типова для того часу й соціальної групи, до якої належала ця жінка.

У селянських сім’ях дочок рано видавали заміж, причому нерідко за наречених, які були моложе своїх наречених. Строгість і суворість селянського побуту вгадується в словах няньки: – И повно, Таня! У ці лета Ми не чули про любов; А те б зігнала зі світла Мене покійниця свекруха.

Тринадцятилітня селянська дівчинка плакала “зі страху” напередодні свого весілля із хлопчиськом, що був її моложе. Однак в оповіданні няньки про її юність звучить переконаність у тім, що “так, видно, бог велів”. Пушкіна не описав її замужнє життя – імовірно, воно була такий же, як і в мільйонів інших селянок: важка праця, діти, докори свекрухи Терпляче й непохитно винесла ці випробування проста” російська жінка, кріпосна, котра виняньчила дочок поміщика. Нянька щиро прив’язана до Тетяни: хоча бабуся й не розуміє її роздирань, вона намагається допомогти, чим може. Образу московської тіточки Пушкін і поготів не приділив великої уваги: вона – перша ланка в черзі родичів і родичок Ларіної.

Декількома штрихами поет малює юрбу світських панянок, перевесниць Тетяни, серед яких вона виділяється так само, як і в дитинстві серед жвавих пустунок Вони “перевіряють співучо серцеві таємниці, таємниці дівши”, бажаючи почути “серцеве визнання” Тетяни. Але вона мовчить – Пушкін знову й знову вказує те, наскільки відрізняється Тетяна від представників свого кола. Для цих дівчин “серцеві таємниці” у більшості випадків – дитяча витівка. Вони легко забудуть свої захоплення, якщо знадобиться, як це зробили мати Тетяни або Ольга. Пушкіна протиставляє безневинні “витівки” московських панянок і “заповітний скарб і зліз і щастя”, “таємницю серця” Тетяни.

Таким чином, автор підкреслює несхожість, яскраву індивідуальність Тетяни, що виділяється на тлі жіночих образів, що представляють собою типові явища






Микола вороний ідеолог модернізації української літератури.
Жіночі образи у романі О. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”