Сестри Ларіни в романі “Євгеній Онєгін”
В основі роману лежить історія любові Євгенія Онєгіна й Тетяни Ларіної. Образ Тетяни як головної героїні роману є найбільш доконаним серед інших жіночих образів. Тетяна – улюблена героїня Пушкіна, його “милий ідеал” (“…я так люблю Тетяну милу мою”). В образі Тетяни Пушкін відбив всі ті риси російської дівчини, сукупність яких представляє для автора доконаний ідеал. Це ті особливі риси характеру, які роблять Тетяну істинно росіянці. Формування цих рис у Тетяни відбувається на основі “переказів простонародної старовини”,
Помітний вплив на її характер робить захоплення любовними романами. Вани зіграли більшу роль у зародженні її любові. Про це свідчить її реакція на появу в них у будинку Онєгіна, якого вана відразу робить предметом сваїх романтичних мріянь. В Онєгіну Тетяна бачить сполучення всіх тих якостей героя, про які вана читала в романах. Сваєму почуттю вана віддається цілком і повністю. Про глибину почуттів Тетяни говарить її лист до ОнєгінО. У ньому Тетяна, діючи проти всіх правил пристойності, відкриває Свою душу й повністю віддає себе “у руки” Онєгіна, покладаючись на його честь і шляхетність
Після такого морального удару любов Тетяни не тільки не гасне, але ще більше розпалюється. І це вже говарить про те, що любов виявилася не поверхневаї, не навіяної чутливими романами, а самої теперішньої. Недосвідчена дівчина могла б образитися, зненавидіти холодного Онєгіна, а трапилося всі навпаки, любов тільки ще сильніше зміцнилася, і Тетяна не втрачає надії. Тетяна вірила преданьям Простонародної старовини, Мінам, і картковим гаданьям, И пророкуванням місяця. Її триважили прикмети; Таємниче їй всі предмети Проголошували що-небудь. Тому, щоб довідатися Свою подальшу долю, Тетяна прибігає до гадання. У підсумку їй сниться сон, що часткова визначає подальший розвиток подій. Але потім, після смерті Ленського й від’їзду Онєгіна, Тетяна починає часто відвідувати будинок ОнєгінО.
Там вана, вивчаючи обстановку, у якій жив Онєгін, коло його інтересів, доходить висновку, що Онєгін лише “поетична примара”. Через якийсь час Тетяна відправляється в Моськву, де тіточки вазять її по балах і вечорам у пошуках гарного нареченого. Обстановка моськовських віталень, що панує в них порядок вселяють Тетяні лише відраза й нудьгу. Вихована в селі, душею вана прагне до природи, …У село, до бідних селян, У відокремлений куточок, Де ллється світлий струмочок… Тетяна одержує в чоловіки багатого генерала й стає світською дамою. Такий і застає її Онєгін, що повернувся в Петербург через кілька років. Історія любові Онєгіна до Тетяни здобуває дзеркальне відбиття історії любові Тетяни до нього.
Ставши світською дамою, Тетяна поступова міняється, знаходить новий для себе вигляд, щоб не виділятися в суспільстві, у якому їй довадиться постійно перебувати. Вана зовні стає “равнодушною княгинею”, “неприступною богинею”. Прочитавши лист Онєгіна з визнаннями в любові, Тетяна дає прямій і беззастережна відповідь: Але я іншому віддана; Я буду століття йому вірнО. У цих словах укладена вся сила характеру Тетяни, її сутність. Адже вана усе ще любить Онєгіна, може бути, навіть сильней, чим колись, але не може порушити обітницю, дана нею чоловікові перед Богом, не може поступитися моральними принципами. Повною протилежністю Тетяні є її сестра ОльгО.
Її весела вдача, простота, безтурботний характер були, за словами самого автора, невід’ємною частиною образа героїні будь-якого роману того часу. Пушкіна, як щирий знавець жіночої душі, дає вустами Онєгіна Ользі невтішну характеристику: Кругла, червана особою вана, Як цей дурний місяць На цьому дурному небокраї. Про безтурботну вдачу Ольги свідчить її відношення до любові. Вана начебто й не зауважує всієї повноти й глибини почуттів Ленського, готоваго піти на все заради її. Саме через неї він стріляється на дуелі з Онєгіним і гине. Дуель відбувається через легковажне й зневажливе відношення Ольги до Ленському на балі. Вана веселиться й танцює з Онєгіним, не зауважуючи, яку біль заподіює Ленському сваїм повадженням. При їхньому останнім побаченні Ленський збентежений і розгублений тієї “ніжною простотою” і наївністю, з якої з’являється перед ним Ольга: …Подібна до вітряної надії, Жвава, безтурботна, весела,
Ну точно та ж, як булО. В останні годинники життя Ленський поглинений думками про Ольгу. У душі він мріє про Ольгиной вірність і відданість, але сильно помиляється в почуттях Ольги. І насправді “не довго плакала вана”, дуже швидко образ людини, безмежно й самовіддано любили її, стерся з її пам’яті і його місце зайняв приїжджий молодий улан, з яким Ольга й зв’язала сває подальше життя. Історія життя матері Ольги й Тетяни Ларіних являє собою сумне оповідання про долю молодої дівчини зі світського суспільства. Її, не запитуючи згоди, видали заміж за помісного дварянина Дмитра Ларіна й відправили в село. Спочатку їй було досить ськладно звикати до обстановки сільського життя. Але згодом вана упокорилася й стала зразковаю дамою з кола помісного дварянства. Її колишні захоплення й звички змінилися повсякденними заняттями й турботами по господарству:
Вана езжала по роботах, Солила на зиму гриби, Вела витрати, голила чола, Ходила в лазню по суботах, Служниць била осердясь… О. С. Пушкін у романі “Євгеній Онєгін” стварив целую галерею жіночих образів, кожний з яких є й типов і індивідуальним, втілюючи в собі якусь особливість характеру. Але найбільш доконаним серед всіх жіночих образів в “Євгенії Онєгіну” є образ Тетяни, у якому Пушкін відобразив всі риси істинно російської жінки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)