Проблема почуття й боргу у романі Євгеній Онєгін Пушкіна А. С

Головне завдання Пушкіна у романі “Євгеній Онєгін” – описати свій час через образ заголовного героя – свого сучасника; найважливішими подіями, у яких виявилися характер і переконання Онєгіна, стають історія його любові до Тетяни й історія його дружби з Ленским. Тому закономірно, що у романі проблема вибору між почуттям і боргом встає перед трьома героями (Онєгіним, Тетяною, Ленским) і вони демонструють різні рішення цієї проблеми. Онєгін шукає, але не може знайти щастя в житті, тому що сам добре не розуміє, у чому воно, його щастя. Герой

витрачає свою молодість безцільно й даремно. Звичайні життєві інтереси російського дворянства (гроші, кар’єра, сім’я або пропалювання життя) його не залучають: дуже швидко Йому знудив світла шум; Красуні не довго були Предмет його звичних дум; Зради стомити встигли; Друзі й дружба набридли… (1, XXXVІІ) Однак знайти іншу, високу мету він не може.

Хоча, відверто говорячи, Онєгін ніколи серйозно й не шукав її. Для цього потрібні “воля й розуму влада” (5, XXX), а в характері героя немає цих важливих рис, ні вроджених, ні вихованих. Так він стає “зайвою людиною”.

Крім того, Онєгін не почуває ні перед ким моральних

зобов’язань. Він упевнений, що нікому нічого не повинен: ні рідним, ні сім’ї, ні друзям Такий егоїзм (перевага власних почуттів і бажань) породив абсолютну волю, через яку героєві стало нецікаво жити: Недуга, який причину Давно б відшукати пора, Подібно англійському спліну, Коротше: російська нудьга Їм опанувала потроху… (1, XXXVІІІ) Тетяна демонструє у романі зовсім іншу життєву позицію: у її душі почуття й борг не протиставляються, того, кого вона любить і поважає, вона повинна підтримувати й у радості, і в Горе. Любовні пригоди її не цікавлять, хоча вона безвідривно читає про їх у книгах. Вона хоче бути дружиною коханої людини Такий погляд на щастя робить Тетяну близької до простого (без модних світських витівок) російським людям, наприклад до няньки Филипьевне.

Досить зрівняти висловлення обох героїнь. Нянька розповідає Тетяні про свою юність (“У ці лета Ми не чули про любов” 3, XVІІІ) і про весілля (“Так, видно, Бог велів” 3, XVІІІ) – Тетяна в листі до Онєгіна пише про тім же: Те у вишнем призначене раді… Те воля неба: я твоя; Все життя моя була запорукою Свиданья вірного з тобою…

(3, XXXІ) Зовні Онєгін був саме людиною з її мрії, тобто був схожий на героя французького або англійського роману, і вона закохалася, перша зізналася в любові, мовчачи вислухала в саду відмова разом з мораллю. Нею, каки Онєгіним, опанувала туга, щоправда, іншого роду, чим онегинская, – туга від нерозділеної любові. У нещастя виявився сильний і цільний характер героїні: вона не дозволила, щоб почуття нерозділеної любові зламало її життя.

Навпаки, її мозок і душа почали працювати більш активно, читання книг з бібліотеки Онєгіна поглибило її розуміння життя й людей. Мрійлива й захоплена дівчина перетворюється в серйозну людину: И починає потроху Моя Тетяна розуміти Тепер ясніше – слава Богові – Того, по ккому вона страждати Засуджена судьбою владної… (7, XXІV) Почуття боргу в Тетяні, на відміну від Онєгіна, надзвичайно розвинено: у ній дуже гармонійно сполучаються особисті бажання й обов’язки стосовно сім’ї й близьким Вона, як і її мати, як і Ольга, виходить заміж без любові, тобто з розрахунку, але це не заважає їй усвідомити свій моральний борг перед чоловіком. Тричі у романі Онєгін зіштовхується із проблемою вибору: що зволіти – почуття або борг? Спочатку вона встає перед заголовним героєм, когдаон зненацька одержує любовне послання від провінційної панянки, що бачив один раз мигцем у сусідньому маєтку.

Він, відомий дамський догідник, “жваво торкнуть був” (4, XІ) листом Тетяни й відразу зрозумів, що панянка довірлива, недосвідчена, по-детски безпосередня. Нудьгуючий у сільській глухомані Онєгін могби розігнати свою тугу черговою любовною пригодою, що, можливо, доставило б йому кілька щасливих митей, але погубило б наївну панянку, тим більше що вона й сама була готова загинути від любові, як героїні її романів: “Загину, – Таня говорить, – Але загибель від нього люб’язна. Я не нарікаю: навіщо нарікати?

Не може він мені щастя дати”. (6, ІІІ) У сформованій “чутливій” ситуації Онєгін вибрав борг (людськ і становий) і надійшов дійсно порядно. Правда, цей шляхетний учинок дався йому без особливої праці: адже панянка йому не подобалася: Бути може, чувствий запал стародавній Їм на мінуту опанував; Але обдурити він не хотів Довірливість душі безневинної. (4, XІ) Друга ситуація вибору між почуттям і боргом виникає для Онєгіна у сварці з Ленским.

Тут Онєгін поводиться, не думаючи про наслідки, а керуючись тільки дрібним почуттям досади. Євгеній “надувся” (5, XXXІ) на молодого приятеля за те, що той привіз його на “дурний” сільський бал до Ларіним: і от Онєгін, обурюючись, Заприсяг Ленского роздратувати И вуж порядком помститися. (5, XXXІ) Ранком після балу Онєгін почав аналізувати своє поводження й Наодинці зі своєю душею Був незадоволений сам собою (6, ІX) Але це пізніше каяття нічого вже не могло виправити. Легковажний учинок Онєгіна привів до трагедії: Ленский загинув на дуелі, а Онєгін, виконуючи вимоги станового боргу (дворянської честі), убив юного поета й зробив непоправне, із цього моменту він постійно почував важкі каяття совісті.

Ленский у тій же сварці з Онєгіним демонструє свій вибір між почуттям і боргом. Вірніше, Ленский, як і Тетяна, не розділяє для себе борг і почуття, він викликає Онєгіна на дуель, дотримуючи лицарського боргу перед прекрасною дамою: він хоче захистити від підступного спокусника кохану дівчину (в Ольги немає ні батька, нибрата, хто б заступився за її честь): Він мислить: “Буду їй рятівник. Не потерплю, щоб розбещувач Вогнем і подихів і похвал Младое серце спокушав…

“. (6, XV) Втретє проблема вибору між почуттям і боргом виникає перед Онєгіним, коли він і Тетяна зустрічаються в Петербурзі після мандрівок героя по Росії й весілля героїні. Для Онєгіна любовна історія у восьмому розділі принципово відрізняється від короткої любовної пригоди, що били з ним у селі кілька років назад, тепер він начебто б по-справжньому закохується в Тетяну – блискучу княгиню, і вона продовжує любити Онєгіна, хоча в її душі вже немає колишнього наївно-захопленого відношення до нього. І от, коли любов серйозно торкнулася душу героя, Онєгін знову, як і у сварці з Ленским, слухається тільки свого егоїстичного почуття й легко переступає через всі моральні (загальнолюдські) перешкоди.

Він переслідує замужню жінку, усіляко демонструючи їй свою любов, ставлячи її у фальшиве становище перед світським суспільством, закидаючи любовними листами. Йому байдуже, що подумають світські пліткарі, спостерігаючи його залицяння за Тетяною, саме головне – його жагучі почуття. З початку роману він багато чого пережив і, звичайно, змінився, але борг (моральний, а не борг честі) так і залишився для нього другорядним поняттям. А Тетяна, як і колись, почуває моральний борг перед собою й сім’єю, тому й не погоджується на речення Онєгіна розділити його любов.

Справа не в тім, що вона не вірить у щирість його любові, що передбачає швидке його охолодження, – вона вважає, що її головний борг – бути вірної чоловікові, порушити його для героїні неможливо. Завдяки правильному вибору, Тетяна гідно виходить із заплутаного положення: Я вас люблю (до чого лукавити?). Але я іншому віддана; Я буду століття йому вірна. (8, ХLVІІ) Такий вибір і така любов вражають Онєгіна. Недарма Пушкін пише: Вона пішла.

Коштує Євгеній, Начебто громом уражений. (8, ХLVІІІ) Герой не образився, не розлютився на Тетяну, але искренно зачудувався, що борг перед кимсь може бути важливіше власних бажань. Підбиваючи підсумок, варто підкреслити, що Пушкін у своєму романі представив, як прийнято виражатися, “національну картину миру”, тобто погляд росіян на навколишнє життя й моральні цінності.

Тетяна, Ленский, нянька Филипьевна в любові бачать долю, призначену понад, і, отже, борг перед Богом і людьми. А якщо вже доводиться вибирати, то вони віддають перевагу боргу, тому що для російської людини любов – важливе почуття, а борг – важней шиї. Автор-Оповідач розділяє цю точку зору: егоїстичне поводження Онєгіна він протиставляє любові-боргу Тетяни й Ленского. Автор схвалює останній рішучий учинок Тетяни (розриві Онєгіним); шляхетний учинок Ленского, що коштував молодому поетові життя.

У любові, що зрозуміло з пушкінського роману, російська людина дуже цінує духовність, тобто розуміння характеру коханої людини, великодушність (прощення його недоліків), жертовність. Саме духовність відрізняє любов Тетяни до Онєгіна від любові її матері до Ларіна-Батькові або Ольги до Ленскому, а потім уланові. Мати й Ольга не здатні глибоко любити й зрозуміти близьку людину, але цілком можуть звикнути й пристосуватися до чоловіків, які “волею долі” стали їх чоловіками



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Копай криницю всередині.
Проблема почуття й боргу у романі Євгеній Онєгін Пушкіна А. С