Пошуки людського щастя у філософських роздумах Г. С Сковороди

Кожна людина народжується на цей світ для щасливого життя. Але чи кожен знаходить це таке нетривке, оманливе, загадкове щастя? Бо для одних воно вимірюється кількістю золота, грошей, межами влади, для інших воно у славі, для когось – у мудрості та знаннях. Чий вибір вважати правильним?

Просвітитель-гуманіст, “український Сократ”, філософ Г. С Сковорода прагнув віднайти формулу щастя, яка б допомогла людству в його пошуку. У трактаті “Начальная дверь ко християнському добронравию” філософ відзначав, що весь світ складається з

двох натур: одна – видима, друга – невидима. Видима натура уособлювала в собі предмети і явища матеріального світу, а невидима – це бог, дух, розум, істина. У світі, за твердженням Сковороди, немає нічого випадкового, надприродного, все взаємопов’язане. Щастя – це висока мета життя, ідеал, вершина, до якої людина прагне. У байці “Кукушка и Косик” Сковорода відзначив: “Щаслив, кто сопряг сродную себе частную должность с общею. Сія есть истинная жизнь”. Тобто заклик “пізнай себе”, своє призначення в світі є провідним у творчому доробку мислителя. Кожна людина таїть у собі неоціненні скарби. Самопізнання
потрібне людині, щоб визначити своє покликання у світі: “А если кого своя должность не веселит, сей, конечно, не к ней сроден, ни друг ея верный…, так и не щаслив”. Шлях до щастя нелегкий, він прокладений крізь перепони, долаючи які людина досягає жаданої мети.

Призначення людини, на думку філософа, визначається волею Божою та природою. “По разным природным склонностям и путь житія разный”,- підкреслює Сковорода в байці “Колеса часовій”. А пізнати свої нахили, здібності до певного виду діяльності, знайти в ній “сродну роль”, а отже, і своє щастя та задоволення. Тобто, праця, навіть найпростіша, може звеличувати людину, бо насолоду від добре зробленої речі, якоїсь справи ні з чим не можна порівняти. Бо людина покликана насамперед працювати заради душевного задоволення, а не для матеріальних потреб. Таким чином, просвітитель підніс і розвинув далі ідею “пізнай себе самого”, висунуту давньогрецькими філософами Сократом і Платоном.

Якими глибоко нещасливими бувають люди, які через збіг обставин змушені займатися “не своєю” працею. У байці “Орел и черепаха” згадується факт, що Черепаха розбилася, впавши на землю, тому що “принялася за иное не по природе”.

Але часто люди, що самовіддано віддають себе улюбленій справі, навіть не вимагаючи матеріальної винагороди, викликають нерозуміння оточуючих. У байці “Пчела и Шершень” відтворений діалог між мудрою людиною й тією, яка живе за рахунок інших. Бджола намагається працювати не стільки для задоволення власних потреб, скільки заради того, що плоди її роботи “для людей полезны”.

У цій же байці Г. Сковорода згадує про римського державного діяча і письменника Катона Старшого (234-149 до н. е.), про якого Цицерон писав у творі “Про старість”. На запитання: “Старик Катон чем мудр и щаслив?” дає таку відповідь: “Не ізобилієм, ни чином – тем, что последует натуре”.

Отже, погляди філософа на пошуки щастя в житті хтось сприйматиме остаточно, хтось – частково.

Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя; Але щасливіший, хто вміє користуватися ним.

А якщо комусь потрібен дороговказ у країну омріяного щастя, то в працях славетного Г. С Сковороди і можна знайти його. Бо завжди розум потрібно “чимсь займати”.

Займи його тим, над чим міг би добре попрацювати. Але гарним і не надмірним. Такти уникнеш найлютішої нудьги 1 зможеш досягти щасливого життя,-

Звучить через століття заклик філософа до нащадків. Заклик пізнавати себе, знайти “сродну працю” і бути щасливим всупереч будь-яким перешкодам.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Пошуки людського щастя у філософських роздумах Г. С Сковороди