Януш Корчак класик дитячої літератури
Перші книги, Які принесли Янушу Корчаку літературну популярність, написані для дорослих: соціально-викривальні романи “Діти вулиці”, “Дитя салону” (1906), гумористичні оповідання, п’єси для театру. Ще до Жовтневої революції російською мовою було видано кілька книг Корчака, які пізніше виявилися забутими. Серед них – збірка оповідань в гумористичній бібліотеці журналу “Сатирикон”, драма “Сліпота” і твори для дітей (повість “Слава”, оповідання та нариси з життя світової колонії). Свої педагогічні погляди Корчак
Кожна з 85 розділів – ліричний-роздум або ненастирливо повчання: як краще вчинити вихователю в тому чи іншому випадку і чого не слід робити. Корчак гаряче відстоює свій вихідний теза: “Одна з найтяжчих помилок-вважати, що педагогіка – наука про дитину, а не про людину”. Дитина
Розквіт діяльності Корчака як педагога і письменника пов’язаний з життям варшавського “Будинку сиріт”, створеного ним у 1911 році на благодійні кошти. Домігшись від “опікунів” права вводити порядки за власним розсудом, він організував зразковий інтернат, де кожен мав свої права і обов’язки, міг вільно висловлювати свою думку і повинен був звітувати перед колективом. На чолі будинки стояли “рада самоврядування” та “товариський суд”. Все тут було засновано на принципах взаємної довіри, свідомої добровільності і почуття обов’язку кожного перед усіма – від самого директора Корчака до учня молодшого класу. Це була своєрідна дитяча республіка зі своїми законами і традиціями, що переходили від покоління до покоління. І недаремно колись Корчак прочитав “Педагогічну поему” Макаренка, то багато в чому визнав себе його однодумцем. “Санаційний” режим в буржуазно-поміщицької Польщі сприяв розгулу реакції. Корчаку заборонили виступати по радіо, відсторонили від роботи в притулку для польських дітей, а “Будинок сиріт” терпів все ббльшіе і ббльшіе позбавлення. В обстановці штучної ізоляції Корчак не міг продовжувати боротьбу за поширення свого новаторського педагогічного досвіду.
У 1940 році за наказом гітлерівців “Будинок сиріт” був переведений до гетто. За появу на вулиці без розпізнавального знака Корчак кілька місяців провів у в’язниці. У серпні 1942 року фашисти відправили вихованців “Будинку сиріт” до табору знищення Треблінка. “Доктор Гольдшміт як державний службовець може залишитися”, – сказали Корчаку в останній момент. Але він з презирством відкинув помилування і вирушив разом зі своїми вихованцями на смерть. У Польщі його прекрасне життя і мученицька смерть оточені легендами. На фасаді колишнього “Будинку сиріт” укріплена меморіальна дошка: “Тут жив і самовіддано працював вихователь дітей д-р Януш Корчак. Загинув смертю героя, замучений гітлерівськими фашистами… “За тридцять років свого існування” Будинок сиріт “дав путівку в життя декільком тисячам вихованців. У стінах цього будинку Корчак написав свої кращі книги для дітей, в тому числі знамениту казкову дилогію: “Кертель Матіуш Перший” (1922) і “Король Матіуш на безлюдному острові” (1923). Хлопчик-король намагається створити щасливу державу для дітей усіх рас і станів, але його реформи суперечать встановленим порядкам і зустрічають шалений опір. Вельможі скидають короля-правопорушника, і особливий суд засуджує його до смертної кари, заміненої в останню хвилину посиланням на безлюдний острів.
До цього зводиться сюжет першої книги про фантастичні діяння Король Матіуш, хлопчика із золотим серцем, який не побажав поступитися своїми уявленнями про правду і справедливість. Друга частина, За влучним зауваженням В. Смирнової, написана в іншому музичному ключі: “Вона лірична, сповнена роздуми і тихого смутку, і гумор, Ніколи не залишає автора, тут м’який і добродушний, як добра посмішка дорослого, непомітно спостерігає за дитиною “. Матіуш багато розмірковує, на самоті заводить щоденник, в якому відображаються настрої хлопчика на зламі від дитинства до отроцтва. Потім, викрадений з острова, він переживає нові пригоди. Скинувши завдяки зчепленню обставин свого супротивника-Молодого короля, Матіуш остаточно залишає королівський палац і надходить простим робітником на фабрику, де йому уготована загибель від руки колишнього товариша Фелека. У переживаннях і думках Матіуш безумовно багато автобіографічного. Тому ця чарівна казка так сумна, В ній відбилися нездійсненні мрії самого Корчака зробити всіх дітей щасливими і його практичний досвід впровадження в життя нової гуманістичної системи виховання, в умовах буржуазної держави настільки ж утопічною, як і реформи Король Матіуш. Збірник “Коли я знову стану маленьким” складається з трьох повістей про дітей, написаних Корчак у різні роки. Повість, що дала назву збірці, побудована на оригінальному психологічному прийомі. Як повів би себе і що відчув би доходжалий дядько, якби йому вдалося якимось дивом знову перетворитися на хлопчика до залишитися в той же час самим собою?
Перш за все він відчув би себе пригніченим людиною і назавжди відмовився б від думки, що дитина – примітивне істота і чим більшою кількістю заборон він буде оточений, тим краще нібито для його виховання. А потім цей “дорослий хлопчик” став би міркувати, як полегшити і скрасити існування пригноблених школярів. З великим тактом і педагогічним чуттям письменник зіставляє погляди дітей і дорослих на одні й ті ж явища. Дорослих він вчить розуміти дітей, а дітей – ставитися більш чутливо до своїх вчителів і батьків, обтяженим всілякими турботами. “Сміючись, посміхаючись, сумуючи, обурюючись, мріючи, роздумуючи над життям разом з автором, – пише в передмові В. Смирнова, – читаємо ми ці сторінки, повні несподіваних відкриттів, забавних пригод, сердитих закидів, іронічних спостережень, серйозних думок – зворушливих і завжди правдивих зізнань. Цю книгу кожен повинен понести з собою в майбутнє, щоб не повторювати помилок минулого “. Друга повість – “Літо в Михайлівці” – Представляє собою серію ліричних нарисів і психологічних замальовок, з’єднаних загальним сюжетом (життя дітей в оздоровчій річної колонії, де Корчак колись був вихователем). Веселі пригоди, смішні розмови хлопчиків, вперше в житті залишили місто, думки і спостереження автора, що показує у дії свої педагогічні методи та прийоми, – такий зміст цієї своєрідної повісті, написаної Корчака в давні роки, але й досі не втратила своєї свіжості. Третя повість – “Слава” – присвячена історії розорення і зубожіння сім’ї польського ремісника.
У зображенні страждань найбідніших верств населення старої Польщі Корчак проявляє себе як талановитий художник-реаліст. За цією “приватним” випадком, вихопленим з самої гущі життя, бачаться широкі узагальнення. І не випадково “Слава” Корчака була однією з перших перекладних книг, виданих для дітей після встановлення Радянської влади. Твори Януша Корчака залишили глибокий слід у свідомості кількох поколінь читачів. Але тільки зараз, у світлі історичного досвіду минулих десятиліть, життєвий подвиг і письменницьку працю цього чудового педагога отримали гідну оцінку і на батьківщині Корчака, і в нашій країні.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)