Епоха Відродження і її вплив на розвиток літератури


Епоха Відродження відрізняється не тільки культурним розвитком країн Західної й Центральної Європи, але й ідейним і політичним розвитком. Найбільш примітна в цей період діяльність двох так званих ” соціалістів-утопістів”: Томаса Мору ( 1478-1535) і Томмазо Кампанелли ( 1568-1639). Вони є попередниками наукового соціалізму і їхніх робіт схожі між собою. Вони обоє, але кожний по-своєму, намагалися створити суспільство, у якому люди рівні між собою, відсутній приватна й навіть особиста власність, праця – обов’язок всіх, а розподіл відбувається по потребі

Творцем першої літературної утопії, тобто сказання про ніколи й ніде не існуючому, але бажаному, прямо-таки ідилічному суспільстві (дослівно “утопія” значить “нигдея”, тобто місце, якого немає), був Томас Мор. Уперше у світовій літературі Мор намалював докладну картину соціалістичного ладу, заснованого на колективній власності на засоби виробництва. Скорочений заголовок головного добутку Мору – “Утопія” – дав назву всьому домарксистському періоду соціалістичних і комуністичних шукань і мріянь

Кар’єру Тамаса Мору складалася більш ніж вдало. Виходець із сім’ї лондонського юриста, він одержав гарне утворення, став просвещеннейшим людиною свого часу, дружив з найвидатнішими вченими-гуманістами. У його будинку написав еразм Роттердамский свою знамениту “Похвалу

дурості”. Мор обирався членом парламенту і його спікером, виконував важливі дипломатичні доручення корони й мав винятковий авторитет як юрист. В 1529 році Мор став лордом-канцлером і сподівався таким чином, використовуючи високий пост, впливати на політику короля

Мор непогано писав і його добутку дуже вплинули, і не тільки на сучасників. Досить сказати, що його “Історія Ричарда ІІІ” з’явилася одним із джерел відомої драми Шекспіра

Але, як говориться, Мор сам себе погубив. Ще в 1516 році вийшла у світло за кордоном “Досить корисна, а також і цікава, воістину золота книжечка про найкращий пристрій держави й про новий острів Утопія” або попросту “Утопія”. Надрукована була ця книга в бельгійському місті Лувене й за які-небудь два-три роки витримала кілька видань

Але в 1532 році цей добуток стало відомо королеві Генріху VІІ і кар’єрі Мору наступив кінець, а через 3 роки Мору стратили. Причому його обвинуватили в державній зраді й присудили до болісної страти на вимогу короля. Вирок говорив: ” …тягнути по землі через все лондонське Сіті в Тайберн, там повісити його так, щоб він замучився до півсмерті, зняти з петлі, поки він ще не вмер, відрізати полові органи, розпороти живіт, вирвати й спалити внутрішності. Потім четвертувати його й прибити по одній чверті його тіла над чотирма воротами Сіті, а голову виставити на Лондонському мосту”.

У день страти Мору повідомили про королівську милість: вирок замінявся звичайним відсіканням голови, на що Мор помітив: “Избави Боже моїх друзів від такої милості”.

Не менш відомим мислителем того ж напрямку епохи Відродження був Томмазо Кампанелла і його добуток “Місто Сонця”. Його теперішнє ім’я було Джован Доменико. Пізніше, коли він прийняв чернецтво, йому на честь святого Фоми Аквінського дали ім’я Фома, Томмазо. А ще з дитинства в нього було прозвання на згадку одного із прадідів – Кампанелла, що значить дзвін. Під цим ім’ям він і ввійшов висторию.

Кампанелла був італійцем по походженню, уродженцем Калабрии – області Італії, що перебувала під владою іспанців. Він був сином шевця, але йому в дитинстві повезло й він зміг опанувати грамотою. Йому хотілося вчитися далі, але для бедних дорога до знань ішла тоді тільки через монастир. І він в 14 років іде в монастир ордена св. Доминика. В 23 року вийшла його перша книга – “Філософія, заснована на відчуттях”. Саме тоді інквізиція вперше заарештувала його.

Коли йому був 31 рік Кампанелла готовить повстання, щоб звільнити рідну Калабрию від іспанської тиранії. Усе було дуже добре спланированно й підготовлене. Але плани повстання стали відомі іспанцям. Почалися арешти й 6 вересня 1599 року Кампанелла був арештований. Він провів у в’язниці майже 27 літ

Йому довелося пережити все – і катування інквізиції, і самітність висновку, і ненависть своїх близьких – батька й брата, засуджених із-за нього. Але страждання не зломили його, він продовжував мислити й творити навіть у в’язниці. В 1601 році він починає свій знаменитий трактат “Місто Сонця” про справедливу й розумну державу, пише лежачи, знівеченими катуванням пальцями. “В оковах, але все-таки вільний, один, але все-таки не самотній, стенаючи, але спокійний, я слухаю своїх ворогів” – навіть його мучителі дивувалися спокойности Кампанелли. А він вважав своїм обов’язком вижити, щоб повідати про шляху до загального щастя й благоденства, що він, як йому здавалося, відкрив

И навіть вийшовши з в’язниці через майже чверть століття, він продовжує писати трактат за трактатом, перебуваючи під наглядом у монастирі. І знову бере участь у змові – адже рідна його Калабрия під п’ятої все тих же іспанців! І знову провал і втеча у Францію, де й проходять останні роки громадянина Міста Сонця – у нестатку й вигнанні

Що ж за книги ці були – “Утопія” і “Місто Сонця”, одна йз яких привела свого автора на плаху, а іншого змусила провести життя в нестатку й неволі?

Сюжет цих книг досить простий: у них описуються порядки на острові Утопія й у Місті Сонця й спосіб життя їхніх жителів. Томас Мор і Кампанелла намагалися створити вигляд суспільства, у якому немає ніякої власності, де все належить усім, де все трудяться й немає тунеядцев і ніхто не знає, що таке гроші. У Мору – це острів Утопія, у Кампанелли – окремо взяте місто. Обидві книги написані у формі діалогу й від імені якогось мандрівника, що випадково відкрив невідому країну

У суспільстві, створеним Мором і Кампанеллой повинні бути всі рівні. Однак в “Утопії” Мору зустрічається такий клас людей як раби, “які не тільки постійно перебувають у роботі, але й перебувають у ланцюгах”.

И в “Утопії” Мору й в “Місті Сонця” Кампанелли існує соціальна ієрархія, де якісь начальники й спостерігачі керують всім життям громадян, а влада верховного правителя дуже нагадує диктатуру, що явно суперечить справжній рівності. А “спостереження за тим, щоб сполучення чоловіків і жінок давало найкраще потомство” (по Кампанелле) взагалі змахує на нацизм

Самі люди як “перекотиполе”, не мають ні корінь, ні прихильності ні друг до друга, ні до своїх дітей. Кожні два роки (по Морі) їх переміщають із міста в село й навпаки. (Дуже нагадує як зовсім недавно направляли з міст у колгоспи на збиральні роботи). Кожні 10 років жителі обмінюються своїми будинками. І взагалі в них всі регламентированно, усе робиться по дзвінку – лягають спати близько 8 вечора, сплять 8 годин, а в досвітні годинники (коли особливо добре спиться нормальним людям) улаштовують публічні читання, причому беруть участь у них тільки ті, хто були кимсь відібрані для науки (поневоле захочеться бути дурнем, щоб виспаться).

Люди одягнені в обох авторів зовсім однаково – “одяг носять вони білого кольору, і стирається вона щомісяця (!)”, а оскільки люди зайняті в основному сільським господарством, можна собі представити ці сумнівні “білі одяги”. Але вибір одягу це дріб’язку, у порівнянні з тим, що те ж начальники підбирають чоловіків і жінок для продовження роду, як худоба: “Жінки ставн і гарні з’єднуються тільки зі ставними й міцними чоловіками; повні ж – з худими, а худі – з повними щоб вони добре й з користю врівноважували один одного” (по Кампанелле).

“Вигодуваний грудьми дитина передається на піклування” якихось старців, які навчають їх говорити, а згодом “ці старці займаються з ними гімнастикою, бігцем, метанням диска” і т. д.

“Удома, спальні, ліжка й все інше необхідне”, (треба думати й зубні щітки теж) як пише Кампанелла в жителів міста Сонця загальні. Із цього треба, що й хвороби в них теж загальні й досить часті всілякі епідемії

“Посадові особи одержують більші й кращі порції, і зі своїх порцій вони завжди приділяють що-небудь на стіл дітям, що виявили ранком більше старанності на лекціях, в учених бесідах і на військових заняттях”. Частування недоїдками – “уважається однієї з найбільших почестей”.

Отже, і в Мору й у Кампанелли – “виробництво потомства має на увазі інтереси держави, а інтереси приватних осіб – лише остільки, оскільки вони є частинами держави”. Із цього треба, що людина – не індивідуум, а лише маленький винтик великої машини, називаної держава

Прочитавши обидві роботи можна зробити висновок, що в них зображений ідеал тоталітарної держави, де верховний правитель обирається довічно й має необмежену владу, де всі регламентированно, починаючи із зачісок і кінчаючи вихованням дітей, де людина ніколи не належить собі, але завжди перебуває під спостереженням начальників. Залишається одна малість – де знайти такого правителя й стільки розумних і “зовсім далеких скаредного користолюбства (як писав про саме Море еразм Роттердамский)” начальників, щоб вони могли справедливо й розумно керувати людьми

Кампанелла, будучи у вигнанні у Франції, на одній зі своїх книг, виданих у Парижу зробив присвяту кардиналові Ришелье: “И Місто Сонця, що я зобразив, а тобі слід спорудити, так воссияет вічним і немеркнучим світлом”. Залишається тільки сподіватися, щоб це побажання ніколи не збулося



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Чому біблія є одною з найвідоміших книг.
Епоха Відродження і її вплив на розвиток літератури