Галактика у Всесвіті літератури

Творчість і життя Данте так всебічно висвітлені науковцями, критиками, філософами, що вже нічого нового додати не можна.

Дитина його генію стала предтечею Ренесансу.

Він не перестає бути ідеалом і взірцем для мільйонів людей вже декілька століть.

Його фантазія і уява створили те, що не змогли зобразити тисячі рукописів, полотен, скульптур, фресок середньовіччя.

Він – найдосконаліший архітектор у світовій поезії.

Доменіко ді Мікеліно зобразив його, увінчаного лаврами, в яскраво-червоній тозі на своїй фресці у соборі Санта

Маріа Новелла.

Він істинний син великої Флоренції.

Данте…і більше нічого не скажеш. Точніше, більше нічого й не зможеш сказати ad majorem glorіam (до великої слави) Данте Флорентійського з родини Аліг’єрі. Перед його “La Dіvіna Commedіa” я схиляюсь у глибокому поклоні. Ті світи, які створені – воістину! – думкою цього великого поета, дивовижно точні розрахунки й символіка чисел (три частини по 33 вірші кожна, не враховуючи вступної частини “Іnferno” (Пекло), тобто виходить сто віршів, квадрат десяти – ідеальне число у ліриці Данте), архітектоніка, гармонія пропорцій, дивовижна мова твору, безліч вражаючих деталей,

яскравих, повнокровних, сильних, іноді жахливих, іноді – невимовно прекрасних; глибина почуттів і гострота розуму – все це лише невелика частина того, що несе в собі “Божественна комедія” і чим захоплює в полон серця людей уже понад сім століть.

Особисто мені бракує слів, щоб виразити своє захоплення, вдячність, преклоніння перед генієм Великого Флорентійця. Те натхнення, джерелом якого є “Терцини Данте” (старе найменування великого твору, який потім, з легкої руки Боккаччо, почнуть називати “Божественною комедією), втілюється у сотнях витворів мистецтва від Ренесансу до наших днів. Фігура цього великого поета й мислителя рівна за значенням видатним філософам античності. Багатством стилю, красою деталей у побаченому героєм, думками й ідеями, контрастністю почуттів “Комедія” не поступиться “Одіссеї” Гомера, а на тлі ницих і немічних потуг та зусиль своїх попередників і сучасників “La Dіvіna Commedіa” сяє ще яскравішим блиском.

Реалістичні описи, алегорії, поєднання всіх стилів (тоді це було нечуваним! Та й досі вдається одиницям) в одному творі, вихід крізь автобіографічну призму до Людини взагалі, її розгубленості, страждань, пошуків у темному лісі, прагнення сходження до вершин буття і страх цього; те очищення, яке здобуває герой, пройшовши – як свідок і спостерігач – усі кола пекла й гору чистилища; здобуття крізь кризу нової сили для подальшої боротьби… Поема Данте, увібравши в себе три світи, через які пізнається внутрішній світ головного героя, залишила простір і для вільного польоту наших думок, даючи нам можливість бачити й відчувати по-своєму кожен образ божественного твору.

На цьому варто зупинити потік марнослів’я і врешті-решт насолодитись коктейлем з музики Патріка Кессіді “Vіde Cor Meum”, картини Ієроніма Босха “Душі чистилища”, гравюр Ботічеллі та самої “La Dіvіna Commedіa”, що належить перу геніального флорентійця з родини Аліг’єрі.

Fіnіs.






Копай криницю всередині.
Галактика у Всесвіті літератури