Значення творчості Чехова для світової літератури

В XІX в. у російської драматургії й театрі ще жива була традиція серйозної або високої комедії, про яку ще Пушкін писав, що вона “не заснована єдино на сміху, але на розвитку характерів,- і що нерідко близько підходить до трагедії”. Згодом такий складний жанр (яким написано й “Горі від розуму”) одержав назву трагікомедії”.

Трагічне й комічне в Чехова неможливо розкласти на “складові” частини: вони, взаємодіючи, підсилюють один одного, образуя в остаточному підсумку нерозривна єдність. По цьому ж принципі будуються сюжет (наприклад, недоречний бал у день продажу маєтку з торгів у п’єсі “Вишневий сад”) і характери діючих осіб, у яких з’єднуються протилежні риси: високі й низькі, смішні й сумні. Цікаві щодо цього авторські ремарки, у яких утримуються вказівки на непоєднувані, здавалося б, переживання діючих осіб. Так, Раневская задає її питання, що мучать, “наспівуючи лезгинку”, а Варячи, “танцюючи, утирає сльози”.

Психологічна складність почуттів і поводження чеховських героїв проявляється й у манері їхнього спілкування один з одним, у своєрідності їхнього мовлення. Вони часто говорять самі із собою, свідомо не розраховуючи на слухачів; нерідко не чують питань, до них звернених, відповідають невлад, тому що в цей час думають про щось своєму. Так виникають несподівані паузи, відсутність логічного зв’язку в розмові. “Розірваність” діалогу в Чехова сходить до творчого досвіду Толстого. Але якщо в Толстого уривчастість, недосказанность проявляються у внутрішнім мовленні персонажів, то в Чехова герої й уголос можуть говорити вкрай непослідовно й зовні алогічно.- Справжній зміст хвилюючих їхніх думок проявляється не завжди в прямих висловленнях, але й у тім, що приховано від сторонніх, що вони тримають “про себе”.

Характерний для чеховської драматургії “підтекст” (“підводний плин”) надає мовленню персонажів багатство змісту, емоційну насиченість, художню й психологічну переконливість. Наприклад, биллиардние терміни, якими зловживає Гаїв, нерідко допомагають йому сховати свою внутрішню розгубленість, роздуми, ті почуття й переживання, про які він і не хоче, і не може говорити вголос. Така ж функція пауз, які найчастіше виникають там, де герої “ідуть у себе”.

Художні відкриття Чехова ставали джерелом для подальшого розвитку драматичного мистецтва у всьому світі

Творчість Чехова є продовженням і розвитком кращих традицій російської класичної літератури. Лев Толстої сказав про ^нього: “… Чехів – це Пушкін у прозі”. Глибокий вплив на оповідальну манеру й на мову Чехова зробив не тільки Пушкін, але й Лєрмонтов. Для Чехов-гумориста й сатирика плідними були уроки Гоголя й Салтикова-Щедрина. Чеховський ліризм, глибокий аналіз напруженого внутрішнього життя персонажів були пов’язані із засвоєнням художніх відкриттів Тургенєва й Л. Толстого, творчо переосмислених Чеховим і підлеглих їм новим творчим завданням

Чехов перевіряє своїх героїв суворою правдою життя. “Правда безумовн і чесна” тому-те й необхідна була письменникові, що тільки з її допомогою можна показати людині його самого. Звідси принципова відмова від усякого прикрашання,...

ідеалізації, які можуть тільки дискредитувати прагнення письменника розбудити людини, показати сувору прозу життя, обивательське болото, у яке герої можуть поринути, навіть не зауважуючи цього. Його добутки чудові широтою охоплення сучасної письменникові життя й глибиною думки, майстерним зображенням людини й природи, точністю, стислістю і яскравістю слова. Російська літературна мова Чехов довела до високого ступеня досконалості. Гіркий писав, що як стиліст Чехов недосяжний і що “майбутній історик літератури, говорячи про ріст російської мови, скаже, що мова цей створили Пушкін, Тургенєв і Чехов”.

Останнім часом помітно виріс інтерес до творчості Чехова. Всі отчетливее стає значення цього чудового художника слова в розвитку нашої культури, у формуванні високих моральних відносин між людьми. Письменник допомагає знайти відповіді на питання, які не перестають хвилювати нас. Його книги – не тільки джерело эстетического насолоди, це уроки ідейного й морального виховання, тому що вони одухотворені високою ідеєю боротьби за збереження краси у світі, за вільну й щасливу людину. Це питання загальнолюдські, але разом з тим і політичні, соціальні, зовсім конкретні, пов’язані з насущними завданнями, які коштують перед нашою сучасністю

У записній Книжці Чехова збереглися рядки, перейняті скорботою й тривогою: “Розмова на іншій планеті про землю через 000 років: чи пам’ятаєш ти те біле дерево… (березу)”. Тривожна тональність, суворе застереження виразне відчуваються в цьому записі, зверненої до всього людства. І тут Чехов також наш соратник і однодумець. Сьогодні особливо важливо почути його заклик – берегти красу, дорогоцінні скарби людської культури, думати про долі Землі. Самі заповітні думки й надії великого російського письменника, його нагадування про відповідальність людини за минуле, сьогодення й майбутнє, за культуру, за своє життя, за білі берези, що цвітуть вишневі сади – все це стало однієї з найважливіших традицій літератури. Безсумнівно, Чехов зіграв значну роль у розвитку росіянці й згодом літератури. У нього вчилися молодий Горький (особливо в області драматургії), Бунін, Куприн, Леонід Андрєєв. Ряд письменників і драматургів уважали себе учнями Чехова

В усьому світі росте інтерес до загальнолюдської проблематики чеховської творчості. Ще при житті письменника з’явилися перші переклади його добутків на іноземні мови. Популярність його оповідань і повістей, вплив драматургії па розвиток театрального мистецтва зростають протягом XX в. Багато діячів літератури Європи, Азії, Америки з повагою говорили про видатну роль Чехова в культурному житті різних країн миру. В 99 р. Бернард Шоу опублікував п’єсу “Будинок, де розбиваються серця”, написану, як указував сам англійський драматург, під прямим впливом Чехова. Інші англійські письменники (Дж. Голсуорсі, Дж. Пристли) також відзначали доброчинний вплив великого російського художника на світову літературу. Висловлення французьких (А. Вюрмсер, Ф. Мориак), німецьких (Т. Манн) і багатьох інших видатних представників світового мистецтва також свідчать про значення Чехова – письменника й драматурга для розвитку художньої культури XX століття


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...