Як писати твір Реалістичний світ Б. Грінченка
Розмірковуючи над темою нашого твору “Реалізм і народність художньої црози Б. Грінченка”, ми повинні згадати, що реалізм у художній літературі усвідомлюється як зображення типових характерів у типових обставинах. Головне, що в центрі уваги письменника знаходяться не просто факти, люди й речі, а ті закономірності, які діють у житті. Щодо принципа народності, то він розкривається в зображенні Грінченком представників народу, їх духовних інтересів, культурних традицій. Не треба думати, що надів український одяг, наївся сала – і став українцем.
Назва першої повісті є символічною: люди, опинившись у жорстоких умовах
Наслухавшись історій про злодійське гультяйство в старовину, намагаючись довести, що й тепер не перевелися грабіжники, які можуть викрасти за один наскок з півдесятка коней, Роман аж скрикнув: “Да я вам таку штуку вшкварю, що на всю губерню бахну, а в карманах аж засмійоться!..” Так, з нього б вийшов непоганий пірат. І тоді бовтатися би йому на реї, а не гнити у Сибіру, бо не зумів цей “пірат” утнути ніякої “штуки” – схопили. Гірко лише те, що занапастив Роман не лише своє життя, а й долю наймички Левантини. Дівчина любила його, знеславлена, зносила гіркі страждання, намагалася до останнього збити Романа з ганебного шляху, однак сама зламалася у складних випробуваннях.
Бачите, яким реалізмом, з яким розумінням народної психології автор малює своїх героїв? Головне, що в той час, коли Роман займається лихими справами, Зінько шукає і не знаходить виходу з тяжкого положення незаможних селян. Він думає: “Люди самі такий лад проміж себе завели, що як кому так і гарно серед його жити, а як кому так ніяк не можна жити”. На ці роздуми Б. Грінченко хоче дати відповідь у другій повісті “Під тихими вербами”. Тут ми бачимо своєрідний двобій братів: Зінька і Дениса. Відійшовши від народницького погляду на селянство, Грінченко яскраво показує ту кривду, яка чиниться в селі, в райському куточку землі – “під тихими вербами” Слобожанщини. Визначальною рисою реалізму Грінченка є майстерність узагальнення соціальних процесів, що відбуваються в селі. Ми бачимо сукупний образ глитаїв, які не гребують жодними засобами в пориваннях до збагачення: “Попанували пани-по-міщики, тепер ще треба й господам-хазяїнам попанувати!” Глитаї вирішили захопити громадську землю нечесним шляхом.
Грінченко реалістично змальовує розшарування села. Селянство перестало бути суцільною масою, як донедавна його вважала народницька ідеологія. Є тут і п’яниці, яких нічогісінько не хвилює, є й хижаки, які, збагатівши, забувають, звідки вони вийшли, є навіть і братовбивці. І все це заради землі. Але є і такі, як Зінько Сиваш, отой найменший “дурень”. Він усе життя своє намагався “кудись кинутися, щось зробити – щось велике, дуже і гарне-гарне”. Навчившись грамоті, він призвичаював інших селян до книжки, відкрито виступав проти обурювання селян багатіями. І все ж йому не всміхалася доля: за ним не йшли селяни на сході, про нього поширювали аморальні плітки, його звинуватили у вбивстві Грицька Момота і кинули до в’язниці. Навіть передчасна смерть спричинилася внаслідок забобонності й темноти селян.
У творі, на жаль, так і не знайдено ніким шляху, який може привести людей до щастя. Народність виявляється в тому, що Грінченко дуже вболіває за долю селян, тому і подає образ Зінька, який намагається покращити життя. Й одночасно він переживає за те, що серед селян ще багато затурканих, забобонних людей, які нікому й нічому не вірять, хіба що чарівникам і знахарям. У вступі неодмінно треба сказати про ті процеси, що відбуваються на селі, і як іх зобразив Борис Грінченко. А у висновку ви можете порівняти їх з дійсністю: можливо, і у нас, у наші часи, не все так гарно, як здається на перший погляд.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)