Засоби комічного в оповіданні Б. Грінченка “Сам собі пан”

Головний герой оповідання Бориса Грінченка “Сам собі пан” – селянин Данило, який спробував “панського права добути”. Для цього Данило поїхав до міста залізницею у вагоні першого класу замість більш звичного для людей його достатку третього класу. А в місті пішов на концерт у “Дворянське собраніє”, купивши “панський” квиток. Розповідь про події ведеться від імені головного героя Данила.

Кумедність твору полягає в самій незвичній ситуації – у спробі селянина побути деякий час паном або біля панів, в реакції надто

здивованих багатіїв на поведінку дивного селянина, а також в сприйманні та оцінці Данилом цих подій.

Надзвичайно збентежені поведінкою холопа пани вважають її хамською, але самі поводяться безцеремонно. “Кондуктор” не знає як поводитися з дивним селянином, називає його то на “ти” (як бідняка), то на “ви” (побачивши його квиток).

Грінченко широко використовує в оповіданні очуднення. Данило, спираючись на власні знання навколишнього світу, характеризує предмети або місцевість, які бачить вперше. Описуючи вагон першого класу, він порівнює його то з вуличкою, то з панською світлицею: “проліз тісненькою

вуличкою”, “не вагон, а таки зовсім панська світлиця”. Приміщення дворянського собранія для нього “хата така здорова, як клуня, та вся блищить,… як у церкві”. У товстого пана “шлях… серед бороди від губів до шиї”.

Доволі часто у мові Данила зустрічаються перекручені слова, що свідчить про його соціальний стан та низький рівень освіченості. Наприклад, кондуктор (кондуктор), хвалітон (фаетон), хватальний (квартальний), хортоплян (фортепіано), патрети (портрети) та інші.

Часто в оповіданні зустрічаються речення з пропущеними словами для того, щоб виділити найголовніші за значенням слова. Читаючи об’яву про концерт, Данило коментує: “Є місця по півкарбованця, і по карбованцю, й по два. Ото вже саме панські, як по два”.

Данило вживає поруч слова, протилежні за значенням. Наприклад, “та так сміливо слідком за одним паном у ті ж двері”, “вражий пан…, а втім видко, що добрий чоловік”.

Для мови Данила характерна влучність, дотепність. Він широко вживає прислів’я, приказки, фразеологізми. Наприклад, “поживився, як пес макогоном”, “вже коли курець, то май свою люльку й тютюнець”, “причепилися, як шевська смола”; Про свою балакучу родичку він каже, що в неї “язик як лопатень”. Коли Данило довідався, що його ведуть до поліції, то йому “мов окропом хто в обличчя линув”, і він зрозумів, що “вскочив по самі вуха”. Данило влучно називає лакея “лакейським опудалом”. Для характеристики товстого пана він використовує середній рід: “І воно замовкло і пішло в куточок до вікна та й сіло напроти мене”.

В оповіданні зустрічаються гіперболи: “Це ж буде тіснота така, що й києм не протиснеш”.

На відміну від Данила, який балакає щирою українською мовою, пани говорять змішаною російсько-українською мовою.

Мені подобається Данило своїм почуттям власної гідності, кмітливістю, дотепністю, сміливістю, непримиренністю до “сильних світу”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір про ідеальну людину.
Засоби комічного в оповіданні Б. Грінченка “Сам собі пан”