Доля сільського вчителя у творах Грінченка

Борис Грінченко – людина, яка сама добру половину життя віддала освіті, як ніхто інший знав про долю сільського земського вчителя у кінці XIX століття. Його власний педагогічний досвід (викладання у сільських школах на Харківщині) дав письменнику багатий матеріал для створення оповідань про школу, учнів, вчителів того часу. Ось перед нами молодий вчитель, що не гордує бідними, дбає про школу і учнів.

Але він в очах влади – «непокірний», бо вступає у суперечки з волосним старшиною, урядником, сільським старостою. Він «неслухняний і неввічливий до начальства». Переслідування, доноси, вигнання із школи, – ось все те, що пережив і головний герой твору, і сам автор. «Шукайте місця деінде», – це майже вирок для молодого вчителя, адже «неблагонадійному» важко буде знайти десь місце. Ось оповідання «Екзамен». До перевірки у Тополівській школі готуються дуже ретельно. Відремонтовано парти, пошаровано стіни, позамазувано ямки на підлозі. Старші діти зубрять науку.

А в день екзамену приїздить не високоучений муж, а тупа, обмежена людина, яка сама не володіє правилами граматики.

«Він без жалю нівечив і українську, і російську мову, нехтуючи першу і не знаючи другої». І все, що він може, – це прискіпатись до якоїсь дрібниці. Він звинувачує вчителя у бездіяльності, бо хтось з дітей не зміг розв’язати задачі. Зрозуміло, що за таких умов учителю не можливо мати допомоги від влади, а усі його героїчні зусилля пропадали марно, бо неможливо навчити чомусь дітей, коли вони бачуть, що навіть перевіряючий – безграмотна і тупа людина.

Серед інтелігенції того часу був популярний рух «у народ» із щирим наміром допомогти йому, добитися кращої долі для нього. Але усі ці наміри розбивалися або об підозру самого народу, або об ті непереборні перепони, що влада чинила земським вчителям. Отже, цей рух не мав майбутнього, а доля тих, хто «йшов у народ» дуже часто була не просто важкою, а трагічною. До такого висновку приходить у своїх творах Б. Грінченко.






Твір чому я хочу стати вчителем.
Доля сільського вчителя у творах Грінченка