Твір на тему: “Лірико-епічна творчість Бориса Грінченка”

Деякий період своєї творчості Борис Грінченко присвятив складанню балад. Для цих творів він брав найрізноманітніші сюжети – з українського фольклору, з зарубіжної літератури, з міфології. Присутні у баладах і власні роздуми автора про героїчну історію нашого народу. Ці легенди та балади призначені як для простих людей, так і для освічених читачів. У своїх творах Б. Грінченко прагнув до виховання в простих людях естетичного чуття, до виховання народу на загальнолюдських цінностях, на прикладах сили духу та мужності.

Щодо повістей та

оповідань Б. Грінченка, то в них проглядається глибоке психологічне звучання, але психологія героїв цих творів у більшості своїй подається у зв’язку з їхніми переконаннями або соціальною діяльністю. У прозі має місце і такий напрямок, як дослідження психології суспільних станів. У своїх оповіданнях і повістях письменник показує усі тонкощі стосунків між селянством та інтелігенцією, між біднотою, середняками та багатіями. Дуже цікавить автора і тема злочинів, на скоєння яких селян штовхає неосвіченість і бідність.

У прозі Б. Грінченка часто протиставляються село і місто, вони відображуються як носії зовсім

різної культури, до того ж не ідеалізується ні життя селян, ні життя містян. У найжорстокіших, найтемніших моментах своїх творів Б. Грінченко закликає своїх читачів бути більш толерантними і людяними, не жадати чужого і не заздрити іншим, закликає чесними способами боротися з суспільним злом.

Велику частину творчого спадку Б. Грінченка складають оповідання про дітей і для дітей. Наприклад – оповідання “Каторжна”, в якому письменник показує трагічне життя самотньої, незахищеної, бідної людини. Головна героїня цього оповідання – дівчина Докія. Вона змалку не від кого, окрім матері, не знала ні ласки, ні любові. Дитинство цієї дівчинки було зруйноване постійними побоями і кпинами, причому не тільки на вулиці, а і вдома.

Цю маленьку вигнанку ніхто з сусідських дітей не хотів приймати до свого кола. Але жорстокість оточуючого світу не змогла погубити світлу дівочу душу. Дивовижно, але у найскрутніші часи життя Докії від повного духовного занепаду дівчину рятує саме любов. Це і любов до своєї матері, і любов до красної калини, і любов до хлопця, і любов до маленької дитини.

У більшості своїх творів Б. Грінченко закликає читачів бути більш чуйними, більш привітливими та поважними до оточуючих, ніколи не забувати про вічні людські цінності і завжди носити у своєму серці вогонь любові.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір на тему: “Лірико-епічна творчість Бориса Грінченка”