Твір на тему: “Патріотичні мотиви в творі “Слово о полку Ігоревім”
“Слово о полку Ігоревім” було відкрито цінителями стародавньої словесності лише наприкінці XVIII століття і відразу отримало визнання як одна з найвидатніших пам’яток давньоруської літератури.
В основі ” Слова о полку Ігоревім” лежить історія походу Ігоря Святославича, князя Новгород-Сіверського, проти половців, вчиненого ним в 1185 році. Але автор твору перетворив цей приватний трагічний епізод у подію загальнонародного масштабу. Упродовж усього “Слова о полку Ігоревім” він наполегливо підкреслює основну ідею твору:
“Тоді за Олега Гориславича сіялося і виростало усобицями.
Гинуло життя Даждьбожих онуків,
Під крамолами княжими вік людський скорочувався”.
Автор прагне виділити чільне положення київського князя Святослава. Він підкреслює, що, всупереч реальним родинним зв’язкам, київський князь іменує своїх двоюрідних братів Ігоря та Всеволода “синівцями” (племінниками), а його самого величають “батьком”. Святослав – позитивний герой, найстарший і мудрий князь, який багато
Автор малює київського правителя в билинних традиціях – як хороброго воїна і розумної людини: “Гроза був Святослав! Претрепетав він ворогів своїми сильними битвами”. І далі:
“Німці і венеди,
Греки і морави
Славу співають Святославові…”.
Саме Святославу сниться віщий сон, в якому він передчуває біду, що насувається на Русь. Бояри пояснюють князю сенс цього сну: честолюбні й егоїстичні наміри Ігоря та Святослава навели на Русь ворогів, стали винуватцями чергового розорення руських земель.
У своєму “золотому слові” київський Святослав горює з приводу роз’єднання руських князів, постійних феодальних міжусобиць, які послаблюють Русь, не дають їй можливості гідно зустріти відсіч кочівників:
“Відскочили ви від дідівської слави,
Навели нечестивих крамолами
На російську землю, на життя Всеславове!”.
Патріотичним ідеям об’єднання підпорядковані історичні екскурси “Слова о полку Ігоревім”: засудження Олега Гориславича, “кування крамоли”, спогади про час єднання Русі – час Володимира Святославича.
Цієї ж ідеї служить і художня структура твору. “Слово о полку Ігоревім” починається зі вступу, в якому автор згадує старовинного співака Бояна, але відразу заявляє, що не буде наслідувати “замисленню Бояна”. Визначивши хронологічний діапазон оповідання (“від старого Володимира до нинішнього Ігоря”), автор розповідає про зухвалі задуми Ігоря навести свої полки на Половецьку землю, “іспити шоломом Дону”.
Оповідання переривається авторськими відступами – розповіддю про віщий сон Святослава, зверненням до найбільш впливових князів із закликом заступитися “за образу цього часу”, “за рани Ігореві”.
Потім “Слово о полку Ігоревім” знову звертається до долі Ігоря. У Путивлі Ярославна молить сили природи допомогти її чоловікові втекти з полону. Як би відгукуючись на цей заклик, природа допомагає Ігорю: дружньо розмовляє з князем Донець, птиці замовкають, щоб не видати переслідувачам втікача, вказують шлях дятли, радують піснями солов’ї.
Щоб підсилити ефект, показати, що всі сили землі російської прагнуть врятувати Ігоря, автор використовує фольклорні метафори: “Якщо сокіл до гнізда долетить, Сокільця ми розстріляємо стрілами золоченими!”
Епілог “Слова о полку Ігоревім” урочистий: Ігор, який повернувся на Русь, приїжджає до Києва, до великого Святослава. Заздоровницею на честь князя і землі Руської закінчується розповідь
За спостереженнями відомих літературознавців, в “Слові о полку Ігоревім” об’єднані епічний і книжковий початок, які підпорядковані одній патріотичної ідеї. Епос сповнений закликів до захисту країни. Заклик йде як би від народу (звідси фольклорний початок), але звернений він до феодалів – золоте слово Святослава, і звідси книжковий початок.
Художні засоби допомагають висловити основну ідею “Слова о полку Ігоревім”. Характерною рисою його поетики є співіснування в ньому двох планів – реалістичного зображення персонажів і подій та описи фантастичного світу ворожих “русичам” сил. Це і лиховісні ознаки, затемнення сонця, фантастичний істоти. Широко використовується тут і прийом контрасту: Ігор – це “світ світлий” , а Кончак – “чорний ворон” .
Таким чином, “Слово о полку Ігоревім” – один з кращих зразків давньоруської літератури, яка втілює любов і захоплення рідною землею і проголошує ідею дієвої турботи про благо Русі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)