Твір на тему: “Невичерпне джерело фольклору”

Не можна собі навіть уявити українця, який би не співав чи хоча б не знав пісень свого рідного народу. Адже складаючи пісенні твори, люди намагаються яскраво відобразити в них своє життя, любов до рідної землі, до рідного народу та до усього світу. Дуже точно з цього приводу висловився відомий український письменник М. В. Гоголь, який визначив головне призначення народної пісні: “Пісні малоросійські – казав він, – можуть с повним правом називатися історичними, тому що вони не відриваються ні на мить від життя і завжди вірні тодішній хвильки й тодішньому стану почуттів…”. В українському фольклорі широко розвинулися ліричні жанри, завдяки великій різноманітності яких народні пісні розділилися на багато груп.

В стародавні часи люди не вміли розмовляти і спілкувалися за допомогою вигуків, зрозумілих лише їм. Згодом вони знайшли спільні вигуки, яки допомагали об’єднати зусилля в тій чи іншій справі. Потім з’явилася мова, а вигуки стали більш мелодійними, їх доповнили словами і стали співати. Приблизно так і виглядали перші пісні. В кінці кінців вони відокремились

від мови і сформували окремий жанр народної творчості. Згодом з’явився ліричний напрямок, до якого віднесли обрядові, родинні та інші пісні, в яких зачіпається тема кохання і відношення між людьми. До лірики також відносяться побутові пісні, основними героями яких є звичайні люди – батьки та діти, закохані парубки та дівчата, друзі та просто знайомі усім люди. Усі ці пісні є невичерпним джерелом фольклору, народної мудрості та одвічних моральних цінностей.

Дуже прості пісні, які одразу ж запам’ятовуються і залишають слід у душі людини, такими ж простими словами знайомлять нас з відносинами у родині, з чистим і світлим коханням, з тим, що важливе у житті кожної людини:

“А я в батька росла,
Одиниця була,
Мене мати не жаліла –
Взяла, заміж віддала.
Віддала мене мати
У чужу стороні,
Між велику сім’ю.
А чужа сторона
І без вітру шумить, –
Чужий батько, чужа мати
І не б’ють, то болить.”

Найбільш розповсюджені в українському фольклорі пісні про кохання, при красу рідного краю, про життя народу та родинно-побутові пісні. Стосовно останніх, то частіш усього в них оспівується життя звичайних людей і стосунки між представниками різних прошарків суспільства. Усі українські народні пісні дуже соковиті і різнобарвні. Їх основу складають чумацькі пісні, пісні, складені рекрутами, солдатами, кріпаками, козаками, бурлаками, наймитами та стрільцями.

Взагалі, усі пісні є дуже важливою частиною історичних набутків українського народу і ніякі обставини не можуть скоротити це диво дивне, створене нашими талановитими предками. Диво, що таїть в собі стільки сили і одвічної мудрості! Адже минають часи, змінюються можновладці, світ потрясають руйнівні війни, на зміну старому постійно приходить нове і сучасне, а народна пісня все так же стійко проносить через усі незгоди і злидні свою нев’янучу молодість і свою красу. І я впевнений, що саме українська пісня найкрасивіша, найпрекрасніша з народних пісень усього світу.






Перевернутий світ за новелою кафки перевтілення.
Твір на тему: “Невичерпне джерело фольклору”