Багатство й розмаїття українського фольклору

Серед мистецького багатства українського народу значне місце посідає усна народна творчість – фольклор. Вона з далекої давнини приносить сучаснику дум­ки, мрії, сподівання народу, відтворює його боротьбу проти гнобителів чи іно­земних поневолювачів. Можна сказати, що усна народна творчість становить поетичну біографію народу, історію його трудового життя і боротьби за волю, незалежність, історію ратних подвигів його славних синів. Багатством тем, різ­номанітністю жанрів відзначається усна творчість українського народу. Вона є безцінною

духовною скарбницею нації. Усну народну творчість ще називають фольклором, що в перекладі означає – народна мудрість. Фольклор узятий з різ­них джерел на основі безпосередніх спостережень над навколишнім життям. Він відтворює історію, культуру, побут, традиції, вірування народу. Жанри фольклору надзвичайно різноманітні – це казки, прислів’я, загадки, пісні, думи тощо.

Одним із найдавніших і найцікавіших жанрів фольклору є казки. У казках зо­бражуються здебільшого вигадані події. Це зрозуміло, адже народ у цих творах виражав свою мрію, наприклад, розбагатіти, дочекатися справедливого суду, пом – ститися ворогам.

Українські

народні казки надзвичайно різноманітні. Є казки, дійовими особа­ми яких є тварини, але тварини незвичайні: вони вміють говорити, думати, відчу­вати. Є казки, у яких діють люди або історичні особи.

Світ казок не лише чарівний, фантастичний, а й повчальний: у казках дається відповідь на одвічні питання, які завжди хвилюють людей – що є сенсом люд­ського життя?, що таке добро і зло, життя і смерть?

Загадка – теж один із видів усної народної творчості, у якому описано певне явище чи істоту, але не названо її, а співрозмовник має відгадати, про що йдеться у загадці. Загадки, складені народом, відзначаються своєю дотепністю, оригіналь­ністю, поетичністю. Вони допомагають розвивати фантазію, творче мислення.

Цікаву сторінку усної народної творчості складають прислів’я і приказки. У них відображується багатовікова мудрість народу, практичний досвід у різних сферах людської діяльності, розкрито явища природи, передано мрії і прагнен­ня народу.

Всесвітнє визнання дістала українська народна пісня – геніальний витвір на­шого народу. В українських народних піснях поетично відтворено історичні події, сум і радість, мрії і бажання людей. Пісня розкриває духовне коріння, велич і кра­су народної душі. Письменник М. П. Стельмах писав: “Українська народна пісня пережила всі лихоліття і з глибин сивих віків донесла в наше сьогодення думи й почуття, болі й сподівання народу”.

Українську народну пісню, то радісну, то сумну складав-виспівував пастушок, знедолений наймит чи кріпак, закохана дівчина, мужній козак – захисник рідної землі. 1 пісня жила, передавалася з покоління в покоління.

Немов велетенське дерево розрослася українська народна пісня. І кожна гіл­ка цього могутнього дерева – то невід’ємні різні сторони багатогранного життя народу. Народні пісні пов’язані з працею, дозвіллям, святами й обрядами, крі­пацтвом, наймитуванням, заробітчанством, рекрутчиною, боротьбою народу за волю та незалежність.

Українська народна пісня – найрозкішніша та найзапашніша з усіх гілок на дереві світової народної творчості.

Українська пісня, мінорна за пануючим ладом, сумна навіть у веселому за­палі, ставиться всіма знавцями на одне з перших місць серед пісень усіх народів.

Оригінальним і популярним видом усної народної творчості в Україні є думи. Це великі пісенно-розповідні твори переважно героїчного змісту. Найчастіше в думах розповідається про події, пов’язані з героїчною боротьбою українського на­роду проти іноземних загарбників.

Наша дума, наша пісня Не вмре не загине. От де, люде, наша слава, Слава України! –

Писав великий Тарас Шевченко.

У багатьох народних думах та піснях український народ прославив козаків, вірних захисників, справжніх патріотів Батьківщини. Тематика дум та пісень тіс­но пов’язана з подіями, що стосуються всього народу, його ідеалами та прагнен­нями.

Не можна бути свідомим, культурним громадянином своєї країни, не знаючи свого народу, не почуваючи себе його сином. Не можна глибоко розуміти свій народ, не знаючи його художньої словесної творчості. Отже, фольклор – це до­рогоцінне художнє надбання народу, це витвір його поетичної душі, котрі необ­хідно знати й цінувати.






Краще обирати фах престижний чи за покликанням.
Багатство й розмаїття українського фольклору