Твір на тему: “Непоборна сила кохання” за драмою І. Франка “Украдене щастя”
Щастя кохання… Чи дарується воно волею долі, чи залежить воно виключно від людей, нас оточуючих? Відповіді на ці складні запитання кожний шукає і знаходить сам, а інколи їх нам підкидує саме життя. А ось у героїв п’єси І. Франка “Украдене щастя” і щастя і почуття кохання вкрали. Але хто є це міг зробити?
Драма починається пізньою зимовою порою. Молода жінка на ім’я Анна у занепокоєнні чекає свого чоловіка Миколу. Та чи тільки довга відсутність Миколи викликає переживання та занепокоєння в душі жінки? Звичайно ж, не тільки це. Бо
Та буквально через декілька годин після одруження Анна знову зустрічається з Михайлом, і їхнє кохання загоряється з новою силою. Воно стає настільки сильним, що змушує Анну забути про все навколо. Та чисту душу молодої прекрасної жінки воно обпале пекельним вогнем. В ім’я кохання Анна пожертвує усім,
Не менш, ніж над Анною, доля насміялася і над Миколою. Адже одружився він на Анні, вважаючи, що Михайло дійсно загинув, потім багато і тяжко працював, а тут ще був і жандармом обмовлений та через це потрапив у тюрму. Судді визнали його невинним, та радість від цього затьмарилася у Миколи тим, що він побачив, коли повернувся додому. Там Анна знову була з Михайлом.
“Цісарський слуга” Михайло украв його щастя і кохання, зруйнував сімю, зневажив його честь. Для чого ж тепер Миколі жити? Адже Анну Микола любив “як свою душу i нічого для неї не пожалкував би, щоб лише вона була щасливою”.
А Михайло, навпаки, вважає, що саме він, Микола, вкрав їхнє з Анною щастя і кохання. Саме Микола, “обдертий з честі, супокою i поваги, зруйнований, зарізаний без ножа”, виявився злодієм!
Захмелілий від випитої горілки, вкрай обурений, Микола кидає сокиру і влучає прямо в груди Михайлові. Що ж таке діється з людьми? Адже у минулому Михайло був “чесний парубок, може трохи гарячий, запалкий, але кривди не любив, неправди не міг знести”. Саме таким знала його у юності Анна, саме таким його і покохала. Відповідав на почуття Анни і Михайло, для нього вона була єдиним і найдорожчим скарбом. Та повернувся Михайло до Анни вже зовсім іншим, бо солдатська цісарська служба вистудила і виснажила його серце. Михайло лише гоїть своє серце миттєвими задоволеннями, при цьому зовсім не думає про Анну, та й до оточуючих людей ставиться з презирством. Та все ж таки в душі він залишається все тім же парубком і все так же у його серці живе непоборна сила кохання. Перед смертю він каже, що знявши усю вину з Миколи, сам собі вкоротив кохання.
Отже, у драмі І. Франка тема украденого щастя та кохання постає у своєрідному художньому образі, який є провідним і наскрізним. Адже кожний з героїв драми так і залишається нещасним, кожний з них прагне повернути собі щастя і кохання, кожний робить це по-своєму. Михайло відкрито кохається з Анною і зневажає Миколу, Анна віддає своєму коханцеві і жіночу честь і своє серце, намагаючись надолужити втрачений з нелюбим чоловіком час, а Микола врешті-решт вбиває Михайла. Та так ніхто із них і не становиться щасливим, ніхто із них не повертає свого щастя і кохання.
Хто ж украв їхнє кохання і щастя? Головні винуватці названі самим автором. Це брати Анни з їхніми дрібними власницькими інтересами і підлими душами, а головне – це, як писав І. Франко, нещасливе уладження наших родинних обставин, котре не дозволяє легально розірвати зв’язок, котре насилує любов i серце жінки”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)