Відгук на п’єсу «Украдене щастя» Франка

Проблематика п’єси пізнього реалізму – гіпергрофоване почуття, що підкоряє собі всі обставини і чинники. «Украдене щастя» – історія одержимості, хвороби Анни Михайлом Гурманом. Це психологічна драма з заглибленням у самі корені явища. Це стара й нова, вічна й юна «історія одного кохання».

На момент дії п’єси всі персонажі позбавлені справжнього кохання. Шлюбний обов’язок – тільки форма, ілюзія, яка зникає в мить, коли один із «карнавальників» скидає маску. Автор наголошує-пророкує, що приречене те суспільство, яке не здатне

реалізувати потребу людини в коханні, бо ж ні посада жандарма, ні громадські обов’язки не завадили пристрасті взяти своє.

Що ж до трактування п’єси в даній постановці, то одразу помітне бажання режисера показати перш за все те, що у Франка залишилося «за кадром». Це язичницький підтекст, сама обстановка, дух того життя, яке у п’єсі символізоване народними звичаями. Вважаю, Франко бажав би, щоби читач сам «читав між рядків». Інший прийом – еротичний аспект, який навряд чи був доречний у такій одвертій формі.

Хочу відмітити гру акторки, яка виконувала роль Анни. Це, безумовно, головний персонаж, втілення непередбаченості

й складності жіночої натури.

Дуже сподобалося оформлення сцени – неявне світло, голі стовбури, які нібито нечутно піднімаються угору, створюючи атмосферу непевності й неоднозначності дії. Заімпонувало те, що вирішили не перевантажувати сцену речами, які тільки б розсіювали увагу.

Справді, це ж не «Сорочинський ярмарок» Гоголя, етнографічні деталі тут недоречні. Колесо на задньому плані – теж язичницький символ: коло, сонце, яйце, плід, земля. Його оберти йдуть в унісон із суєтністю людського щастя, з безкінечністю бажань і цілей. «Так було, є й буде».

Мізансцена, яка найбільше вразила, – протиставлення себе громаді Анною й Гурманом, складні суперечності, які загострюються, мов мечі, з поверненням Миколи з в’язниці. Тут «повстання проти всього світу» набуває характеру урагану, який змітає людські долі в безодню.

Постановка справляє враження на глядача, цікаві деякі режисерські знахідки, але головний недолік багатьох прочитань франкового доробку – брак аналізу, «копання». П’єсу можна було б поставити з двома стільцями і сокирою, скажімо, але тоді знадобилася б акторська гра вищого гатунку. Франко не в декораціях, Франко в людях.

Я – за український театр. Тільки театр високої якості, театр на світовий штиб.






Твір на тему чого не можна купити за гроші.
Відгук на п’єсу «Украдене щастя» Франка