Твір на тему: “Не має на світі нічого страшнішого за не людяних людей”
На жаль, зараз серед людей живе твердосердя і байдужість. Погоджуються з цим далеко не всі люди, і це цілком зрозуміло. Мало хто здатний і бажає зізнатися у власній байдужості. Кожен або майже кожен вважає, що робив дуже багато добра. Але в більшості випадків це “багато” було зроблено для рідних і близьких людей, а потім вже для інших – чужих. І лише деякі несли допомогу для малознайомих, так званих “чужих”. Так, це цілком нормально і закономірно, але вихід за межі власного, рідного кола в основі – неясний і туманний.
Найчастіше
Байдужість проявляється і
Хтось сказав: “я шкодував людей, що потрапили в біду”, але його жалість розсіялася при першому ж страху за своє благополуччя; хтось допоміг, живучи в розкоші, але лише від надлишку; хтось поспішав на допомогу, але допомога його була лише для того, щоб вирости в очах громадськості і зуміти зайняти вчасно певні місця, керівні посади. Але як добре, що серед цього різнобарвного випромінювання енергій ми можемо спостерігати і допомогу безкорисливу, просочену співчуттям і Любов’ю до всіх живих істот Світу. Люди, що несуть таку допомогу, вносять гармонію всюди, де б вони не знаходилися.
Іноді можна почути питання: як зробити те чи інше добре діло? На що можна відповісти – з Любов’ю, доцільністю, прагненням прийти на допомогу. Там, де розквітає байдужість – немає майбутнього, але все приречене на вимирання, бо жодну добру дію не було зроблено в байдужості і відсутності Любові. Жодне високий твір мистецтва не міг бути створений в байдужості і без Любові, адже все створювалося лише на благо майбутніх поколінь; закладався найпотужніший енергетичний потенціал: будь то картина, музика, проза, вірш тощо.
Не потрібно плутати не людяність і байдужість з доцільністю, бо часто під байдужістю і нелюдяностю зароджуються хитрощі виправдання, що несуть лише шкоду. Але мудра людина зуміє відрізнити одне від іншого.