B. М. Бєлінський писав про любовну лірику О. С. Пушкіна: “Він нічого не заперечує, нічого не проклинає, на все дивиться з любов’ю й благоговінням”

1. Коротка біографія Пушкіна. 2. Тема любові у творчості письменника. 3. Любов у російській літературі. 4. Багатство любовної лірики поета.

5. Рання лірика Пушкіна. 6. Любовна лірика – гімн жінці Любов одна – веселощі життя хладной, Любов одна – мучення серць, Вона дарує одну лише мить втішний, А прикростям не видний і кінець. О. С. Пушкін О. С. Пушкіна є найбільшим російським поетом, його творчість включає б себе целую епоху в розвитку нашої культури. В особистості самого поета вміщається вся духовна міць російського народу, його волелюбність,

багатогранність і сила.

Пушкіна вміло, глибоко й чуйно описує життя, як усього суспільства, так і внутрішній мир однієї російської людини. Поет у літературі виступав і як драматург, і як лірик, і як письменник, він з разючою точністю міг описати ту складну дійсність, у якій жив. Пушкіна народився 26 травня 1799 року в Москві. Ще в раннім дитинстві майбутньому письменникові прищеплювали любов до рідної російської мови й фольклору. В 1811 році Пушкін надійшов у Царскосельский ліцей.

Події того часу, Вітчизняна війна 1812 року, не дозволили письменникові навчатися постійно й систематично. Але зате цей ліцейський період у житті

письменника дозволив зрозуміти йому, що таке дружба, братерство й товариство. Саме там Пушкін познайомився з А. А. Дельвигом, В. К. Кюхельбекером і І. І. Пущиним, які згодом стали його кращими друзями.

Про майстерність майбутнього письменника вже свідчили найперші вірші, наприклад “До друга віршотворцеві” (журнал “Вісник Європи”, 1814, № 13). До теми любові так чи інакше звертаються всі поети й за всіх часів. Кожний поет сприймав любов по-своєму, для кожного вона має своє особливе, особисте значення. Античні поети оспівували любов як саме головне почуття в житті людини. Саме в любові людин міг знайти натхнення, свою музу й збагатитися духовно.

У творчості поетів-романтиків тема любові також займає важливе місце. Таке ідеальне й високе почуття як любов А. C. Пушкіним виспівувалося завжди, протягом всього життя. Ця тема для письменника була однієї з основних у його лірику. В. Г. Бєлінський говорив про творчість письменника: “…

Що становить зміст дрібних п’єс Пушкіна? Майже завжди любов і дружба як почуття найбільш обладавшие поетом і колишнім безпосереднім джерелом счастия й горя всього його життя”. Любовна лірика поета багатогранна, насичена й надзвичайно багата. Вона являє собою величезний мир різних відтінків почуттів від простій і скромної й навіть майже непомітної закоханості до всепоглинаючої пристрасті, коли навколо немає нічого, і є тільки вона.

Саме поняття любов для поета містить у собі те дороге й необхідне людині почуття, що наповнює його життя змістом і робить її цікавою, барвистої і яркою. Прикладом першого вираження почуття таємної закоханості можна привести вірш, що адресований сусідці поета: Орися згляньтеся наді ною Бути може за гріхи мої Мій ангел, я любові не коштую, Але прикинетеся. Цей погляд Все може виразити так чудно Ах, обдурити мене не важко Я сам обманюватися рад. Для Пушкіна любов ставати супутницею юності, вона все життя супроводжує його. Замолоду й у період навчання в ліцеї любовна лірика поета написана в традиціях класицизму.

Він дуже часто використовує міфологічні образи: Амуру, Купідона, Венери. В основному вірші того періоду написані поетом у формі любовного послання: “До Наталі” (1813), “До неї” (1815), “Послання Ліді” (1816). У письменника любовна лірика адресна, і в ній можна легко побачити риси певної людини. Так, у вірші “До Наталі” письменник звертається з посланням до акторки домашнього театру графа В. В. Толстого в Царському Селі: Починається воно визнанням: Так і мені довідатися трапилося, Що за птах Купідон: Серце жагуче зачарувалося; Зізнаюся – і я закоханий! Особливість ранньої лірики Пушкіна полягає в тім, що поет прагнути знайти нові форми, відкрити самого себе, пізнати свої щирі почуття й випробувати смуток про збігле переживання.

Але цей смуток легка, вона просто чергова сходинка до того кращого, що чекає поета спереду. Поступово сама любов у сприйнятті О. С. Пушкіна стала мінятися, з’являється нове звучання цієї теми. Так, у вірші “Рідіє хмар летуча (ряду…

” поет робить спробу з’єднати дві великі стихії – це природа й любов. Чудової, прекрасної, повний гармонії пейзаж – все це, безсумнівно, нагадує про любов: Зірка сумна, вечірня зірка, Твій промінь посріблив зів’ялі рівнини, И дрімаюча затока, і чорних скель вершини. Люблю твоє слабке світло в небесній височині: Він думи розбудив, що заснули в мені.

Пушкіна показує любов як джерело самого життя, де кожному призначено випробувати й незабутню радість, і тривоги, і Горе. Сама по собі любов творить чудеса, вона безмежна й всепоглощающа. Саме така любов описується в письменника в чудовому вірші “Я пам’ятаю дивовижне мгновенье… “. Цей поетичний утвір був написаний після зустрічі Пушкіна в Михайлівськім з А. П. Керн.

Вона зробила на нього незгладимі поетичні враження. І серце б’ється в упоенье, И для нього воскресли знову И божество, і вдохновенье, И життя, і сльози, і любов. Тема любові до жінки звучить у письменника дуже часто, це почуття ідеально, прекрасно й возвишено.

Любовна лірика Пушкіна – це гімн жінці, її красі, вірності, щирості люблячого серця. Письменник у своїх віршах висловлює подяку жінці за таке світле й тепле почуття, як любов. І це почуття повністю простромило душу поета. У вірші “Я вас любив…” (1829 рік) поет уперше в російській літературі виступає як закохана людина, що готова відмовитися від своєї любові заради спокою закоханої жінки.

Пушкіна сприймає це прекрасне почуття як любов до своєї обраниці, а не до самого себе: Я вас любив безмовно, безнадійно, Те боязкістю, то ревнощами млоїмо, Я вас любив так искренно, так ніжно, Як дай вам бог улюбленої бути іншим. В 1830 році він пише сонет “Мадонна”, що присвячується його майбутній дружині Н. Н. Гончаровой. Історія написання цього вірша незвичайна. Якось раз Пушкін в одній антикварній крамниці примітив картину, що була написана кистю стародавнього італійського майстра – на ній зображена Мадонна з дитиною.

Письменник був уражений тим, як сильно його майбутня дружина схожа на неї. Поетові дуже схотілося придбати цю картину, але в нього не вистачило грошей. Тоді-Те Пушкіна й написав цей вірш, де він ототожнює свою наречену з Мадонною, захоплюється нею. Цей вірш наповнений духом гармонії й досконалості: Не безліччю картин стародавніх майстрів Прикрасити я завжди бажав свою обитель А лише однієї…

… щоб на мене з полотна, як із хмар, Пречиста й наш божественний рятівник – Вона з величьем, він з розумом в очах – Дивилися… …Творець Тебе мені ниспослал, тебе, моя Мадонна, Найчистішої принадності найчистіший зразок. Для Пушкіна любов була ніжною супутницею протягом всього його життя. Написані поетом вірша в ті давні часи, більше півтора століть назад, дотепер свіжі й запашні. Вони хвилюють серця закоханих людей, допомагають їм оцінити всю велич цього незабутнього почуття, можливості любити й бути улюбленим






Великий талант вимагає великої праці.
B. М. Бєлінський писав про любовну лірику О. С. Пушкіна: “Він нічого не заперечує, нічого не проклинає, на все дивиться з любов’ю й благоговінням”