Зображення величі і краси козацької звитяги у творчості Т. Г. Шевченка

Не так багато поетів вплинуло на формування національної свідомості українців, як вплинув Т. Шевченко на духовний розвиток України, формування національної свідомості. Поезія митця навчила його сучасників пізнавати і засуджувати несправедливість у суспільстві. Шевченків “Кобзар” – найволелюбніша книга усіх часів. Воля, прагнення до неї звучать з кожної її сторінки.

Улюбленими героями Великого Кобзаря були народні богатирі, повстанці-гайдамаки, козаки-запорожці, що обороняли свій рідний край, були носіями народної правди і честі.

Саме

про повстанців, про часи Коліївщини розповідається в його поемі “Гайдамаки”. Це поема полум’яного й грізного народного гніву, народженого одвічною соціальною і національною несправедливістю:

Замучені руки

Розв’язались – і кров за кров,

І муки за муки!

Повстанці палко прагнуть визволення. Шевченко змальовує сильних, мужніх людей, які піднялися на захист Батьківщини, рідного краю від польських панів-поневолювачів. Це “орли”, що злетілися на заклик України.

Величні й прекрасні герої поеми: Гонта, Залізняк, Ярема. Забувши про особисте, стає набік повсталого народу Іван

Гонта. Максима Залізняка гайдамаки називають батьком, бо він турбується про кожного знедоленого і прагне волі для України. Ярема – самий бідний представник всього населення. Він мріє про справедливу гетьманську владу, героїчно бореться за здійснення своїх прагнень.

У кожному рядку твору відчувається могутність, масовість гайдамацького повстання:

Як та хмара, гайдамаки

Умань обступили

Опівночі; до схід сонця

Умань затопили…

Митець підкреслює в поемі глибоко повчальний сенс Коліївщини:

Слухайте ж, щоб дітям потім розказать,

Щоб і діти знали, внукам розказали,

Як козаки шляхту тяжко покарали

За те, що не вміла в добрі панувать.

Теми козацьких походів поет торкається і в поемі “Гамалія”. Головний герой її – Гамалія – узагальнений образ козацького ватажка, військо якого з веселою піснею іде визволяти братів з неволі:

Реве гарматами Скутара,

Ревуть, лютують вороги;

Козацтво преться без ваги –

І покотились яничари.

Читаючи ці рядки, проймаєшся повагою до своїх предків, героїчного минулого своєї країни, відчуваєш всю велич і красу козацької звитяги.

Про виступ козаків у морський похід на Царград читаємо у вірші Кобзаря “Іван Підкова”. Поет змальовує в ньому часи, коли в Україні “ревіли гармати”, коли запорожці “вміли панувати”.

Про перемогу козаків над військом польської шляхти у 1630 році під Переяславом оповідає нам поема “Тарасова ніч”. Головний герой твору – славний козак Тарас Трясило, якого Т. Шевченко оспівує особливо натхненно:

Обізвавсь Тарас Трясило

Віру рятувати,

Обізвався, орел сизий,

Та й дав ляхам знати!

Поет захоплювався козаками, захисниками України, вірив, що пам’ять про нихжитиме вічно в думах, піснях, у творах кобзарів:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От де, люде, наша слава,

Слава України!

Так, дійсно, слава України – це “козацька слава”. І ми, нащадки славних запорожців, повинні знати своє героїчне минуле, пам’ятати про ратні подвиги своїх предків. Саме таку мету ставив перед собою Великий Кобзар, зображуючи велич і красу козацької звитяги у своїй творчості.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Зображення величі і краси козацької звитяги у творчості Т. Г. Шевченка