У творі Григіра Тютюнника “Климко” автор описує жахи війни і ті проблеми, з якими стикаються люди. Головний герой, хлопчик на ім’я Климко, втрачає єдину близьку людину, свого дядька, який працював машиністом паровоза і загинув під час бомбардування. Самому Климку недовго залишалося жити в своєму бараку, незабаром і він був розбомблений, і тому хлопчику довелося йти і шукати собі нове житло. Жахи війни торкнулися не тільки головного героя, але й інших людей, тому Климко зміг скооперуватися з іншими хлопчиками і оселитися в одній з шахт
Донбасу. Так склалося, що життя в шахті була непростим і Климко зважився взяти на себе відповідальність за прокорм її жителів і відправитися за солями у віддалену місцевість. Там він зіткнувся з неприємностями, але завдяки допомозі інших людей вижив. Після цього він пройшов довгий шлях назад до своєї шахті, але, на жаль, на підходах до неї його знайшла куля.
Думається, кожному зрозуміло, що найбільшим злом, зображеним у цьому творі, є війна. Вона страшна як для самого Климка, так і для всіх оточуючих його людей. Через війну головний герой у юному віці втрачає всіх близьких людей і змушений стає дорослим заздалегідь.
Воєнний час безжальний до дітей ще в більшій мірі, ніж до дорослих, адже він примушує їх брати на себе відповідальність, до якої вони не готові. Климко робить все для того, щоб не тільки вижити в тих страшних умовах, але і допомогти іншим, які більше за нього потребують допомоги. Тому можна говорити, що на відміну від об’єктивної війни, що є злом, добро тут суто суб’єктивне і проявляється в поведінці окремих людей, які мають почуття відповідальності не тільки за себе, але й за інших. Дивно, але по-справжньому добра людина залишається такою же і під час війни, у творі ” Климко” тому є багато прикладів, зокрема, такими прикладами є дивовижні вчинки самого головного героя. Навряд чи б хтось став звинувачувати його, якби він не заступився за дівчину, яку хотіли вивезти на роботи до Німеччини або не запропонував його колишній вчительці, яка втратила оселю, жити разом з ними. Точно так само ніхто не покарав би Климка, якби він не пішов у дальній похід для надання допомоги маленькій дитині і матері з його шахти. Всі ці вчинки він робив за власною ініціативою і самостійно, адже розумів, що крім нього ніхто цього не зробить.
Григіру Тютюннику вдалося чітко провести грань між добром і злом як у своєму творі, так і в житті його головного героя. Очевидним злом була війна, в якій Климко винен не був, але яка зламала його життя повністю. Добро ж полягало у відповідальних і безоплатних вчинках людей під час війни – це стосується як Климка, так і багатьох інших.
