Твір на тему: “Спільне та відмінне в характерах Климка (Г. Тютюнник “Климко”) та Михайлика (М. Стельмах “Гуси-лебеді летять”)”

У творах Г. Тютюнника і М. Стельмаха “Климко” і “Гуси-лебеді летять” головними героями є звичайні хлопці, які мають свої риси характеру, чимось відрізняються, а чимось схожі один на одного.

Климко досить рано залишився без батьків, досить рано потрапив у вирій смерті та мук, які принесла на мирну землю жорстока, страшна і неочікувана війна. Але хлопчик не залишився самотнім, про нього турбувалися його дядько, шкільні друзі та сусіди. Климко в свою чергу усіма силами допомагав дядькові і більше слухав, ніж говорив. Завдяки його по

важливості до нього постійно тягнулися інші діти.

Климко дуже переживав, коли на рідну землю прийшли окупанти, зайняли його рідну станцію, принесли свої порядки та нещастя співвітчизникам.

Смерть єдиної рідної людини, знищення фашистами рідної хати, спалахи боїв – чи може усе це витримати звичайна дитина? Виявляється, не тільки може витримати, а й здатна на подвиги заради інших. Климко довів це, коли вирушив у далеку подорож до незнайомого міста для того, щоб врятувати від голодної смерті свою вчительку, її дитину та свого товариша. Він пройшов дуже довгий шлях дорогами війни і добрався до цілі. У Климка вистачило сил,

щоб повернутися назад, але не вистачило кілька хвилин, щоб залишитися живим.

Незважаючи на те, що Климко загинув, його вчинок доказав, що навіть звичайний маленький хлопчик у часи тяжких випробувань здатний на героїчні вчинки, на самопожертву заради інших людей. Климко, мабуть, зовсім не вважав, що робить щось героїчне, але з висоти часів ми можемо вірно оцінити його вчинок і поставати його поряд з самими визначними подвигами війни.

А головний герой повісті М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять” Михайлик – це теж звичайний сільський хлопчик, син таких же звичайних батьків, які були й у Климка. Але на відміну від Климка Михайлик сприймає оточуючий світ немов казку. Він зачаровано спостерігає за зорями у високому небі, вдихає хвилюючий запах жита у полі та аромат трав у лісі. Михайлик любить слухати співи пташок та гомін гусей-лебедів високо у небі. Михайлик – справжня романтична натура.

Михайлик має щире, добре серце і відкриту душу. Він дуже любить свою родину, своїх земляків, тварин і природу. Він тягнеться до читання. Михайлик перечитав усі книжки, які були в сільській читальні. А коли дядько записав його до більшої бібліотеки, то Михайлик аж засяяв з радощів. Це стало найщасливішою подією в його житті. Крім того, Михайлик досить талановитий хлопець. Ще в школі він починає писати п’єси. Він справжній товариш і вміє дорожити дружбою. Михайлик ніколи не образить товариша та не дасть його скривдити, завжди захистить від нападника та у будь-якому випадку прийде на допомогу. Це у всьому правдивий хлопчик, який глибоко поважає своїх батьків, шанує старших. Михайлик на все життя залишиться вдячний батькам, що вони навчили його всьому хорошому. Завдяки цій науці він не цурається ніякої роботи, вміє боронувати, за плугом ходити, молотити на жорнах, рубати дрова, працювати на городі.
Незважаючи на те, що хлопці дуже відрізняються один від одного, їхня поведінка – це не тільки їх характер, але й оточуюча обстановка. І я впевнена, що якщо б Михайлик опинився у тих же обставинах, що і Климко, він би ні на хвилину не замислювався і вчинив би так само, як і герой повісти Г. Тютюнника. Ці хлопці дуже різні за характером, але дуже схожі за своїми вчинками.






Кайдашеві звички.
Твір на тему: “Спільне та відмінне в характерах Климка (Г. Тютюнник “Климко”) та Михайлика (М. Стельмах “Гуси-лебеді летять”)”