Трагізм становища розореного і зубожілого селянства Галичини кінця XІX століття (за оповіднням Івана Франка “Добрий заробок”)
Кінець XІX століття позначився в історії українського народу масовим зубожінням і розоренням селянських мас, коли тисячі селян-бідняків, залишились без землі і домівки і змушені були шукати засобів виживан ня в складних суспільних умовах. Це явище майстерно втілив Іван Франко в оповіданні “Добрий заробок” (1881). Вже в самій назві твору зримо відчувається підтекст, гостра сатира на тогочасну дійсність і уряд, який “добре” віддячив за чесну працю свого громадянина.
Я читала це оповідання легко і швидко. Але потім раптом зрозуміла,
Але спочатку селянин розповідає про причини, які змусили його погодитися на “добрий заробок”. Він – так званий “халупник”, у якого нема землі, “всього-на-всього одна хатина
Таким постає перед нами цей працелюбний селянин із високим почуттям порядності й гідності. Хіба може він дозволити, щоб голодувала його сім’я? Хіба може він не виконати обіцяного, повіривши у чесність незнайомого панка у місті?
Правда, з перших же хвилин не лежала у Панька душа до цього підозрілого незнайомця, який був “горбатий, головатий, як сова, а очі у нього сірі та недобрі, як у жаби”. Мені здається, що Франко недарма подає саме такий портрет цісарського чиновника, бо в такий спосіб він намагається підкреслити всю потворність й огидність тогочасного уряду.
І ось ми знову бачимо Панька разом із жінкою у важкій роботі, коли за тиждень вони зробили сто мітел. Ледве дихаючи, під глузливі питання людей принесли вони їх до міста, а панок вклав у їх зранені роботою руки квиток замість грошей, за яким вони, як з’ясувалося пізніше, повинні були сплачувати податок.
Та хоч і терпить Панько лихо, але не втрачає почуття гумору – і в цьому його моральна перевага й перемога над цісарським урядом. Він насміхається над війтом – адже за чотири роки він завинив владі 60 ринських, а хату продали лише за 15!
Так, ситуація, на думку Панька, смішна. Але це – сміх крізь сльози. Таким сумним гумором лише підсилюється трагізм бідного селянина, який позбувся власної хати.
…Оповідання прочитано до кінця. Та мене не залишає почуття гіркоти і жалю, навіяне трагічною кінцівкою: мрія про “добрий заробок” перетворилася у зароблене нещастя. Глибоко жаль цього довірливого, працелюбного і щирого селянина, бо він дуже сподобався мені. Але над цими почуттями теплоти і прихильності стоїть гнів і огида до цісарського уряду з його свавіллям. Саме в цьому, напевно, і полягає неперевершена майстерність І. Франка – літописця своєї сучасності.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)