Співзвучність поезії Івана Франка з народнопісенною творчістю

Співзвучність поезії Івана Франка з народнопісенною творчістю
У древнім Львові
Чи в Криворівні
Пісні Франкові,
Слова чарівні.
/ О. Ющенко /
Протягом віків пісня живе серед людей, поруч з людьми. То весела, то сумна, то мужня, то лагідна, вона супроводжує нас протягом життя. Це дуже добре знав Іван Франко – пісні сильно вплинули на його творчість.
Франко народився в Галичині, серед чарівної карпатської природи, серед своєрідних і поетичних людей з незайманими душами, з їх поезією та піснею. Перш за все він чув пісні від своєї

матері.
Потім пісня увійшла в його твори – ми зустрічаємо в них народні мелодії, фольклорну лексику, особливі художні засоби. Досить згадати лише назви творів Франка: “Ой, що в полі за димове?”, “Ой, рано я, рано устану…”, “Місяцю, князю…”, “Ой, жалю мій, жалю…” тощо. Та й слова “пісня”, “дума” присутні в багатьох заголовках поезій Франка: “Народна пісня”, цикл “Скорбні пісні”, “Дума про Наума Безумовича” та багато інших.
Близька до народнопісенної лексика Франкових творів. Земля, наприклад, у нього “всеплодющая мати”. “Тяжко-важко вік свій коротати”,
“души золотії”, “по чистому полю”, “неси мене, коню” – хіба не в народних піснях ми зустрічали вже ці словосполучення? Цей список можна продовжувати на багато сторінок. З пісень прийшли в його вірші образи червоної калини або зеленого явора.
Пісенне звучання поезій Каменяра обумовлюється і відповідними віршовими розмірами. “Бойовий” ямб та хорей творять мелодіку енергійної, маршової пісні:
Голос духа чути скрізь:
По купних хатах мужицьких,
По версатах ремісницьких,
По місцях недолі й сліх.
(“Гімн” – ямб)
Розложисто, мов відлуння в Карпатах, звучать вірші-пісні, написані трискладовими розмірами:
Земле моя, всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині,
Краплю, щоб в бою сильніше стояти
Дай і мені.
(“Веснянка V” – дактиль)
Якщо ми звернемося до змісту поезії Франка, то помітимо і зовнішній, і внутрішній зв’язок з народною творчістю. В деяких творах прямо використано теми народних легенд, переказів, казок, повір’їв.
Чарівною піснею південноукраїнських степів звучить Франкова поема “Євшан-зілля”, біблійну легенду має в підгрунті сюжету поема “Мойсей”, “Цар і аскет” базується на індійській легенді. Назви “Сучасна приказка” або “Легенда про вічне життя” кажуть самі за себе.
Цілком співзвучні з народними (і за формою, і за змістом) і такі твори, як “Червона калина, чого в лузі гнешся…” або “Ой ти дівчино, з горіха зерня…”.
Знаходимо ми і такий типовий саме для української народної творчості прийом, як троєкратність повторення певних елементів:
“Що одна недоля – то серце м’яке”, – починається вірш, але початки другої і третьої строфи продовжують перелік: “А що друга недоля – то хлопський рід”, “А що третя недоля – то горда душа”.
Кожна пісня-вірш повинна, за глибоким переконанням Франка, ви-тікати з життя цілого народу. “В пісні те лиш живе, що життя дало” – говорить він. Й оскільки поет був у першу чергу бійцем, то й пісню він вважав зброєю:
Кожна пісня моя – віку мого день,
Протерпів її я – не зложив лишень.
У тих піснях, де народна пісня не накладала відбиток на форму, її вплив можна було побачити через інше: пісні завжди відображали сподівання народу, його мрії. Цього принципа І. Франко завжди притримувався.
Ні, друже мій, не та година!
Сучасна пісня – не перлина,
Не гошпитальнеє лежання –
Вона вся пристрасть і бажання,
І вся огонь, і вся тривога,
Вся боротьба і вся дорога,
Шукання, дослід і погоні
До мет, що мчать на небосклоні
(Посвята до “Лісової ідилії”)
Таку пісню творив Франко.
Отже, пам’ятаймо, що “пісня і праця – великі дві сили”, бо вони вчать нас жити по правді, берегти духовність. Саме тому, як писав колись великий Кобзар, Тарас Шевченко:
Наша пісня, наша дума не вмре – не загине.






Криниця у нашому обійсті.
Співзвучність поезії Івана Франка з народнопісенною творчістю