Тобілевич Іван Карпович (Іван Карпенко-Карий)

Іван Карпович Тобілевич (Карпенко-Карий) народився 29 вересня 1845 р. в слободі Арсенівка біля Єлисаветграда.

Батько його був збіднілим шляхтичем, мати походила з давньо­го козацького роду. Родина Тобілевичів дала Україні та світові не одного талановитого митця. Звідси походили Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті, Марія Заньковецька.

Через десять років після народження Івана родина переїхала до Єлисаветграда. Тут І. Карпенко-Карий продовжив освіту, яку розпо­чав у дяка.

Згодом він отримав чин колезького

секретаря, але кар’єра чинов­ника його не приваблювала. Іван Тобілевич захоплюється театром, літературною та громадською діяльністю. Разом зі своїми однодум­цями він утворює літературний гурток, який, зокрема, цікавиться й забороненою літературою.

З посади драматурга було звільнено як неблагонадійного, а після розгрому гуртка він виїжджає з Єлисаветграда за межі України під нагляд поліції.

Оселяється І. Тобілевич у Новочеркаську. Саме тут були написані п’єси “Мартин Боруля”, “Наймичка”, “Безталанна”, “Розумний ду­рень”.

Потім драматург оселяється на хуторі Надія, оскільки термін

за­слання було подовжено.

З 1886 р. І. Карпенко-Карий стає режисером і актором у трупі свого брата Панаса Саксаганського.

Грав він ролі й у своїх п’єсах (Калитка – у п’єсі “Сто тисяч”, Пузир – у “Хазяїні” та інші).

Помер І. Карпенко-Карий 15 вересня 1907 р. Драматичні твори відомого театрального діяча України залишаються цікавими для читача та глядача й тепер, через багато років, оскільки піднімають гострі загальнолюдські проблеми.






Твір-оповідання з обрамленням.
Тобілевич Іван Карпович (Іван Карпенко-Карий)