Карпенко-Карий і його п’єса «Сто тисяч»

З ім’ям Карпенка-Карого – одного з найвидатніших українських письменників і діячів театру – пов’язане піднесення українського драматичного мистецтва в другій половині XIX і на початку XX століття.

У піднесенні суспільної ролі українського театру мистецька діяльність Карпенка-Карого відіграла особливо важливу роль тому, що він був не тільки талановитим актором, режисером, організатором і керівником трупи, а й видатним драматургом, рівного якому, за справедливим визначенням І.Франка, не мала тогочасна українська література.

Новий етап у творчому розвитку драматурга відкрила сатирична комедія «Сто тисяч».

Дія комедії розгортається навколо центрального персонажа – Герасима Калитки. Калитка – типовий український «чумазий», що вже прибрав до своїх рук двісті десятин землі – «шматочок кругленький». Земля – це джерело його багатства, це його гроші. Власницькі прагнення Герасима сягають далеко: «…всю землю навкруги скуплю. їдеш день – чия земля? Калитчина! їдеш два – чия земля? Калитчина! їдеш три – чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає…» Калитка ніколи сам не доспить і своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час, бо праця

– то гроші, багатство.

Йому все здається, що наймити мало роблять і багато їдять: «Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають». Збираючись одружити сина, калитка шукає йому «невістку з приданим, з грішми». А коли віддав дочку заміж, то не сплатив за неї обіцяного посагу, навіть не І знітився тим, що в бійці йому зуби повибивали, адже і гроші лишилися при ньому.

«Хазяйственний мужик – велике діло! – пояснює і Калитці Бонавентура. – Ворушіться, ворушіться! Крутіть головою: купили у Борща, купуйте у Смоквинова, а там у Щербини… Пани горять, а мужички з : пожару таскають… Це не пустяк!.. Вони привикли омари І там, шампанське – от грошики й ухнули, а там і іменія ахнули! А ви – галушечки, картопельку, кулешик, чехоньку, та й то не щодня, а воно жирок і наростає…»

Заради грошей Калитка ладен чортові душу запродати. Тому він і зважується на аферу – вигідно купити у Невідомого фальшивих сто тисяч. Калитка навіть спробував обдурити при цьому досвідченого шахрая: заплатив йому на дві тисячі менше, аніж домовлялися. Та замість фальшивих грошей Калитці підсунули мішок різаного паперу. Це доводить Калитку до відчаю, він кидається вішатись; коли ж його врятували від самогубства, то він, ридаючи, вигукує: «Пропала земля Смок-винова! Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!» Цими словами закінчується комедія.

Глядачі на них реагують сміхом. Це осудливий сміх над духовною потворністю людини, єдиний зміст життя якої – гроші.






Лист до героя твору маруси чурай.
Карпенко-Карий і його п’єса «Сто тисяч»