“Ти назавжди у відповіді за тих, кого приручив” (за казкою-притчею А. де Сент-Екзюпері “Маленький принц”)

“Шлях до щастя – робити щасливими інших”. Роберт Інгерсолл

Казка Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц”… Для кого вона? Для дітей? Для дорослих? А можливо, для нас – для тих, хто вже не хоче вважати себе дітьми, але ще не став дорослим.

Тут, як у чарівній казці, є Принц і чудеса. Тільки от кінець сумний: Принц від укусу змії гине. Втішає лише одне: Маленький принц не вмер, а, як у казці, перенісся на свою планету. І все одно сумно. Напевно, тому, що Маленький принц “приручив” мене.

Мені він уявляється таким же беззахисним,

як і його троянда. Він по-дитячому дивиться на світ і по-дитячому оцінює вчинки людей. Але його наївні висновки виявляються зовсім недитячими.

Маленький принц був дуже самотній. У нього була тільки гарна, але примхлива квітка. І вони не розуміли одне одного. Тому Маленький принц вирушив на пошуки друзів. Він знайшов друга. Ним став Лис.

Лис навчив його бачити те, що очами не побачиш, що можна відчути тільки серцем. “Проникливе одне лише серце”, – сказав Лис. Саме серцем ми вибираємо друга. Не тому, що він високий, сильний, багатий, розумний або дає списати домашнє завдання чи контрольну роботу. Просто

серце підказує, що ця людина мені близька, що ми зрозуміємо один одного, що ми потрібні один одному. Тоді це справжній друг, і він для мене – “єдиний у цілому світі”.

Лис правильно сказав: якщо хочеш, щоб у тебе був друг, наберися терпіння. Всі люди різні, зі своїми достоїнствами й недоліками. І друзі не завжди можуть відразу зрозуміти одне одного, як Маленький принц і троянда, і роблять помилки, і кривдять. Але треба вміти зрозуміти й простити. І друг теж цьому навчиться.

Коли друзі поруч, їм радісно, весело, вони щасливі. Кожна зустріч для них – це щастя. Але ми не завжди це розуміємо. А розуміємо лише тоді, коли розлучаємося. Тому, наприклад, до сліз шкода було розлучатися із другом, їдучи з літнього табору. Так і троянда – квітка Маленького принца – зрозуміла, що любить його, коли він вирішив мандрувати з перелітними птахами.

Дружба – це взаємне почуття. Лис пояснив Маленькому принцу: “Твоя троянда так дорога тобі, тому що ти віддавав їй всю душу”. Так, Маленький принц доглядав за трояндою: поливав, оберігав від вітру, накривав скляним ковпаком. Навіть коли він був на інших планетах, він думав про троянду. І чим більше він турбувався й думав про неї, тим дорожчою вона йому ставала. Напевно, такі з другом: чим більше ти робиш для нього, тим приємніше усвідомлювати, що потрібний йому. Так люди “приручають” одне одного. “Якщо ти мене приручиш, ми станемо потрібні одне одному”, – роз’яснив Лис.

Послухаємо, що сказав Лис Маленькому принцу: “Ти назавжди у відповіді за тих, кого приручив”. І Маленький принц турбувався про свою троянду, що залишилася на планеті зовсім одна, без його допомоги. Тому він заквапився додому. Так і друзі повинні піклуватися один про одного, допомагати одне одному.

Побувавши на Землі, Маленький принц знайшов собі друга – Лиса. Але не тільки його. Військовий льотчик, а з ним і автор казки – Антуан де Сент-Екзюпері – стали його друзями. Усі, хто прочитав казку, задумався й захотів зрозуміти зміст слів Маленького принца, теж стали його друзями.

Він нас всіх “приручив”. І хочеться вірити, що на великій планеті Земля в кожного з нас є або обов’язково буде друг.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

“Ти назавжди у відповіді за тих, кого приручив” (за казкою-притчею А. де Сент-Екзюпері “Маленький принц”)