Дитяче сприйняття світу у казці А. де Сент-Екзюпері “Маленький принц”

Дитяче сприйняття світу у казці А. де Сент-Екзюпері “Маленький принц”
“Маленький принц” – зворушлива, сповнена тонкого ліризму казка, яку одразу ж полюбили дорослі і діти. Маленьких читачів вона захоплює цікавим сюжетом, незвичайними пригодами, що відбуваються з чарівним хлопчиком-принцом. Дорослим подобається філософський зміст, що змушує замислитись над важливими питаннями життя і людських стосунків, над такими вічними цінностями, як любов та вірність і почуття обов’язку перед людьми.
Героєм казки виступає дитина. У цьому позначилася любов Екзюпері до дітей і туга за власним дитинством, яка все життя не покидала його. А найголовніше – певність письменника, що дитяче бачення світу – природніше, людяніше, а отже – правильніше, ніж у дорослих. Світ має бути зовсім не такий, яким його роблять дорослі люди.
Маленький принц, цей допитливий космічний мандрівник, що подорожує з планети на планету, зустрічаючись з дорослими людьми, бачить всілякі безглуздя: властолюбство, пиху, жадобу власності, пиятику, черствість душі… І ті безглуздя мають силу, а все розумне, добре, гарне – слабке. Але дорослі – дивні люди, вони не помічають безглуздя, всяким дурницям надають...

великої ваги, а головного – краси природи і людських стосунків, правдивості, дружелюбності, щирості не бачать і тому не визнають. Бо погляд у них спотворений, він втратив чистоту й безпосередність, притаманні дитині. Звичайно, у житті могли б бути інші стосунки, коли б люди намагалися “приручити” одне одного, налагоджувати між собою зв’язки, коли б вони сприймали світ не очима, а серцем. “Добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно”.
Серце сприймає стосунки між дорослими людьми як безглуздя, але пояснити, чому в житті складається так, що це безглуздя бере гору над людиною, воно не може. Тут мав би пояснювати розум, тут треба було б говорити про соціальні взаємовідносини людей, а їх автор навмисне не торкається, його цікавлять тільки моральні стосунки.
Казка закінчується сумно, проте у читача вона лишає не тільки сум, а й прагнення до світлого, красивого, до того, щоб у дорослих людей у буденній метушні, в дріб’язкових клопотах не вмирала щедрість і щирість душі, не згасало чисте бачення світу, не притуплялося почуття відповідальності за тих, кого ми “приручаємо”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...