Тема Добра і Зла в повісті Марка Вовчка “Інститутка”
Можна, звичайно, розглядати образи твору традиційно, даючи їм вичерпну характеристику та поділяючи на позитивних і негативних. Але хотілося б розглянути ці образи як проблему боротьби Добра і Зла в людському житті. Звернімо увагу на такий факт: у повісті “Інститутка” немає жодного образу, який би можна було характеризувати як такий, що дає підстави стверджувати, наскільки складна людина, що в ній самій відбувається якась боротьба між добрим і злим (а це більш характерно для людського життя). Усі герої із самого початку є носіями тієї чи
Устина. Від природи вона була веселою, життєрадісною. Чи не найголовніша риса Устини – це її глибокий розум, який найперше виявляється у здатності дуже швидко розбиратися в людях,
Чого там панночки нашої не навчено! А найбільш, бачця, людей туманити!”
Приховане протиставлення Устини й інститутки (як носіїв Добра і Зла) найкраще видно в такому епізоді: “сіла панночка зачісуватись… Лишенько ж моє! Легше б жару червоного у руки набрала, як мені довелось туманіти коло її русої коси!.. І така, і отака, і геть – пріч пішла, і знов сюди поступай: і пхати мене, і наскакувати на мене – аж я злякалась!.. Я в двері, а вона за мною в сад: “Я тебе на шматки розірву! Задушу тебе, гадино!” Оглянусь я на неї, – страшна така зробилась, що в мене ноги захитались. Вона мене як схопить за шию обіруч!.. Руки холодні, як гадюки. Хочу кричати, – дух мені захопило, так і рухнула коло яблуні, та вже од холодної води прокинулась. Дивлюсь – дівчата коло мене скуп-чились, білі усі, як крейда”.
Інститутка. Жіночність – якість, якої дуже прагне інститутка, і на це було спрямоване її виховання. Це був для неї своєрідний товар. І цей товар вона мала вигідно продати, тобто вигідно вийти заміж. Письменниця вдається до чіткого протиставлення панянки й Устини. Бо жіночність Устини – вроджена. Вона – у її душевній доброті, м’якості характеру, у прихильному, уважному ставленні до людей, умінні радіти всьому доброму, що зустрічається в житті. Егоїзм інститутки розкривається поступово. Спочатку він виявився у ставленні до кріпаків.
Щоправда, спершу, знущаючись над дівчатами-кріпачками, вона ніяковіла, навіть червоніла. Але швидко перестала соромитися таких вчинків. Устина дивується, як інститутка “бхижіла”, яке “страшне у неї зробилося те личко гожеє!” Поведінку інститутки можна краще зрозуміти, врахувавши, що сильно розвинутий егоїзм межує з жорстокістю, бо людина зосереджується на собі, втрачає здатність. розуміти інших людей, вона стає байдужою до страждань інших – аби їй було добре. Тож можна стверджувати, що вчинками інститутки керує Зло.
Назар і Прокіп. В образах Назара і Прокопа письменниця показала селян-українців, які ніби уособили незалежний, вільнолюбний дух свого народу. Так, вони потрапили в кріпацтво та змушені служити панам. Але в них надто розвинене почуття власної гідності. Вони надто розумні, надто життєлюбні, щоб змиритися з рабським існуванням.
Вільнолюбство та людську гідність Прокопа виразно бачимо в його суперечці з кухарем-москалем, який проповідує покору та шанобливе ставлення до пана навіть тоді, коли той вибиває зуби. За вільнолюбний учинок Прокопа віддають у москалі, одна неволя замінила іншу, можливо, ще важчу. Але хлопець веселий з того, що ціною своєї солдатчини приніс Устині, своїй дружині, визволення з кріпацтва. У цьому – шляхетність його натури та ще одне підтвердження, що ця людина знає: Бог – це любов.
В образі інститутки, здається, зосереджені всі погані риси, які тільки можуть бути притаманні людині: крайній егоїзм та жорстокість поєднуються в ній із хитрістю та підступним лицемірством. Знайомство з цим образом допомагає краще розпізнавати Зло в людині. Це дуже важливо, бо Зло вміє маскуватись. Що точніше розпізнаватимемо Зло в собі та в інших людях, що наполегливіше будемо прагнути подолати його, то сильніше утверджуватиметься в житті Добро.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)