Образ Устями за повістю «Інститутка»

Моя ти зоренько святая!

Моя ти сило молодая!

Світи на мене і огрій, і оживи моє повите Убоге серце, неукрите…

Такі задушевні, теплі слова Тарас Шевченко звертає до української письменниці Марко Вовчок, яка показала в «Народних оповіданнях», у повісті «інститутка» бездонний смуток життя кріпаків.

«Інститутка» – найкращий твір Марка Вовчка, це, мабуть, перша повість, яка торкнулася серйозних соціальних проблем. Тяжким було дитинство дівчини-кріпачки, від імені якої ведеться розповідь.

Багато знущань від старої поміщиці

зазнала дівчина, однак не втратила такої риси, як життєлюбність. «Було, мене й б’ють (бодай не згадувать) – не здержу серця, заплачу, а роздумаюсь трохи – і сміюся»,- чигаємо в повісті. Закоханість у житія пояснюється не лише веселою вдачею героїні, а й вірою в краще майбутнє. «Любо на волі дихнути»,- така думка Устини проходить через усю повість. «Коли б воля, заспівав би так, щоб і на селі лунало», – в цих словах звучить палке прагнення кріпаків визволитися.

Безпросвітне було життя дівчат-кріпачок у старої поміщиці: день при дні підневільна праця в «дівочій», лайка, нерідко – бійка. З приїздом панночки в маєток життя

дівчат-кріпачок стало нестерпним. Особливо багато лиха зазнала Устина, яку вибрала інститутка собі за покоївку. Однак навіть після того, як молода пані душила молоду кріпачку, а стара ще й стусонула ногою, вона не тримає зла на свого ката, тільки лагідно дивується: «Таке молоде, а таке немилосердне, Господи!» Такими думками вона нагадує Олесю, Горпину, Одарку та інших героїнь «Народних оповідань».

На відміну від панночки, Устина змальована як людина великого серця. Зрісши сиротою, вона добре розуміє чуже горе, співчуває своїх! подругам. Тому до неї дівчата ставилися, як до сестри, ділилися з нею своїм горем, із співчуттям ставиться Устина і до старенької кріпачки, всією душею горнеться до неї, називає її «бабусечко ти моя рідна», захищає її від ударів знавіснілої інститутки.

Устина щиро та самовіддано покохала Прокопа, вийшла за нього заміж. Але дуже коротким було їхнє подружнє життя: Прокопа скоро віддали за непокірність до війська. Устина йде разом з чоловіком до міста, а коли Прокіп пішов з військом у похід, героїні повісті залишалося тільки жити спогадами про чоловіка, про їхнє коротке щастя…






Твір на тему сім'я найбільший скарб.
Образ Устями за повістю «Інститутка»