Образ жінки-страдниці в “Народних оповіданнях” Марка Вовчка

Вражають глибиною трагічного звучання особливо два оповідання про долю жінок – “Горпина” і “Одарка”. Якщо в першому з виключною художньою силою показано руйнування материнського щастя, то в другому змальовано страждання і загибель дівчини, яку занапастив кріпосник. Трагедію обох жінок Марко Вовчок описує у народнопісенному ключі. Фольклорний матеріал вона інтерпретує по-своєму, як художник і соціолог. Усна народна творчість допомогла їй проникнути в психологію трудових мас, глянути На життя й оцінити його з позицій закріпаченого

селянства. Саме тому Леся Українка писала, що Марко Вовчок знала такі тайни історичної душі українського народу і такі глибини, яких тепер вже ніхто не знає або виповісти не вміє.

Звернувшись до художнього домислу, Марко Вовчок побудувала надзвичайно стрункий сюжет у оповіданні “Горпина”. Розповіддю про смерть дитини й божевілля жінки письменниця поглибила трагізм ситуації і не тільки не порушила життєвої правди, а, навпаки, підкреслила цим антикріпосницьку спрямованість твору. Протягом усього твору підкреслюється сила материнських почуттів. Для такої натури – чистої, глибокої, люблячої – смерть довгожданого

первістка та ще за таких обставин стала причиною другої трагедії – божевілля. Увиразнення страдницької долі жінок-селянок, знівечених панами-людої-дами, підсилювалося недвозначними оцінками поміщиків. Письменниця, показуючи хиже, людиноненависницьке єство кріпосників, зривала з них маску лібералізму. Поміщик, який загнав у могилу дочку Горпини, завдав матері нелюдських мук, призвів її до божевілля, у чужих очах поставав добрим покровителем своїх кріпаків.

Таким же лютим вовком, “вороном хижим” показаний пан-розпусник з оповідання “Одарка”. Таке ж і все панське кодло: і пані, що їсть людей, як “іржа залізо”, і паненята, що, “як ті п’явочки”, виссали останні сили з безталанної дівчини. Зірвавши дівочий цвіт, набавившись із Одаркою, поміщик вирвав її зі звичного оточення, розлучив із родиною, подарував доньці і перевіз у місто. Для сільської дівчини переїзд став останньою краплею її випробовувань – її замучила ностальгія, вона засумувала і померла у шпиталі. На фоні таких нелюдів-панів і Горпина із своїм невичерпним горем жінки-ма-тері, яка власними руками позбавила дитину життя, бажаючи їй добра, і збезчещена, відірвана від рідної домівки Одарка постають в образі святих страдниць.






Що важче бути комахою чи людиною.
Образ жінки-страдниці в “Народних оповіданнях” Марка Вовчка