Тема бурану і її значення в повісті Капітанська дочка Пушкіна А. С
Опису природи в пушкінській прозі так само прості й короткі, як і опису зовнішності, домашньої обстановки, побуту героїв. От, наприклад, один з пейзажів у повісті “Капітанська дочка”: “Навколо мене простиралися сумні пустелі, пересічені пагорбами і ярами. Усе було покрито снігом. Сонце сідало”.
Інший пейзаж ще більш короткий: “Сонце сіяло. Сніг лежав сліпучої пеленою на неозорому степу”. Основний пейзаж повести – картина бурану: “Ямщик поскакав; але все поглядав на схід Коня бігли дружно. Вітер тим часом година від години
Пішов дрібний сніг – і раптом повалив пластівцями Вітер завив; зробилася заметіль. В одна мить темне небо змішалася зі сніжним морем. Усе зникло.
“Ну, пан, – закричав ямщик, – лихо: буран!”… Я виглянув з кибитки: усе було морок і вихорь”. Пейзаж цей багато в чому символичен, він випереджає майбутні події й участь у них головного героя, волею долі попавшего в заметіль.
Буран – символ пугачевской вольниці. Темрява, вихор, мутне крутіння заметілі нагадують про людські омани, про те, що душі
Образ Пугачова в поемі, безумовно, неоднозначний. У ньому є й розум, і відвага, і великодушність, але “жити вбивством і розбоєм” – значить “клювати мертвечину”. А “зграї розбійників” Пугачова злодействуют усюди, розоряють селища, міцності, самовладно стратять і милують… “Не приведи Бог бачити російський бунт – безглуздий і нещадний. Ті, які замишляють у нас неможливі перевороти, або молоді й не знають нашого народу, або вуж люди жорстокосерді, якої чужа голівонька полушка, та й своя шийка – копійка”, – писав Пушкіна.
Пугачов зі своїми козаками влаштовує жорстокі розправи по всій Росії, не щадячи навіть жінок і дітей. От як описує Пушкін убивство Василиси ЄГоревни, дружини коменданта Білогірської міцності: “Трохи розбійників витяглися на ганок Василису ЄГоревну, розпатлану й роздягнену донага. Один з них уже встиг нарядитися в її душегрейку… Раптом вона глянула на шибеницю й довідалася свого чоловіка.
“Лиходії! ” – закричала вона в нестямі… Отут молодий козак ударив її саблею по голові, і вона впала мертва на щаблі ганку”.
Точно така ж доля очікувала б і Машу, якби її не встигли відправити з рідного будинку. Пугачовці – це анархічна вольниця, невтримна, нещадна й жорстока. Заколот, улаштований ними, подібно бурану, змітає на своєму шляху людські життя, грає долями. Людині важко вистояти й уцелеть посередині жорстокої, лютої заметілі.
Точно так само важко “устояти” і уцелеть Петру Гриневу в создавшейся ситуацій, у кривавій і божевільній атмосфері помсти й незліченних лиходійств. Однак значення сцени бурану в повісті не вичерпується тим, що в символічній формі вона зображує пугачевский заколот Це ще й нагадування про те, що людині слід обрати свій, єдино вірний у житті шлях і зуміти не збитися з його. Один неправильний крок – і ти заблудився, загинув, змерзнув, занесений хуртовиною. Життя людська тендітне, у ній незвичайно важливі “правильні” учинки, джерелом яких може бути лише любов і милосердя. Саме ця філософська думка реалізується в пушкінському сюжеті.
Пам’ятаючи про зустріч із парубком, про подарований Гриневим заячому тулупчике, Пугачов рятує його від страти, зберігає життя Маші Однак, крім певного духовного дидактизму, у повісті досить сильно звучить і ідея долі, значення її в людському житті. Зустріч із незнайомим чорнобородим мужиком у страшний, смертельно небезпечний буран визначає всю подальшу долю героя. Вожатий виводить Гринева до постоялого двору, не давши парубкові загинути від сніжної стихії.
Точно так само згодом Пугачов “виводить” його з вихру історичних подій, не давши своїм “молодцям” його повісити й пощадивши Машу Ці події в повісті випереджає не тільки картина бурану, але й “пророчий” сон Гринева. Схожий образ заметілі, бесівського вихру, що збиває людини з ніг, ми зустрічаємо в поемі Блоку “Дванадцять”. Рух сніжного вихру символізує тут Росію, охоплену революцією. Нещадний вітер у Блоку збиває з ніг перехожих, “поділи крутить”, “рве, мне й носить Великий плакат”, супроводжує “державний крок” червоногвардійців. Дванадцять ідуть у поемі “без ім’я святого”, “без хрест, а”, їм “нічого не жаль”.
На своєму “революційному шляху” вони вбивають Катьку, грабують льоху, обіцяють “полоснути ножичком” і “випити крівцю”. Поперед них – Ісус Христос, але як далекі до нього блоковские герої! Поки вони нерозривно злиті зі стихією заметілі, з бесівською, антилюдяною атмосферою.
Але фінал їхнього шляху, по Блоці, – це прийняття Божественного початку в житті, це каяття, добро й милосердя. Таким чином, картина бурану в “Капітанській дочці” досить багатозначна Це й елемент композиції, тло, на якому відбувається дія, це й символ майбутніх подій, символ основної теми добутку
(1 votes, average: 5,00 out of 5)