Твір по повісті Пушкіна “Капітанська дочка”

13.09.2017

“Капітанська дочка” (1836). Наполегливо цікавлячись проблемами селянського повстання, Пушкін з особливою увагою вивчав історію народної війни 70-х років XVІІІ в. Він ретельно збирав різноманітні матеріали по історії пугачевского руху, працював в архівах, почав подорож по місцях, де проходили його події, що цікавили. У результаті було написано наукове дослідження “Історія Пугачова” (1833- 1834), що представляє самостійний інтерес. Глибоке вивчення пугачевского повстання привело Пушкіна до важливого висновку:

“Весь чорний народ був за Пугачова. …Одне тільки дворянство було відкритим образом на стороні уряду”.

Потім Пушкін звертається до роботи над “Капітанською дочкою”, задуманої ще раніше. Однак тепер, з позицій нового, більше високого етапу історизму, розміщення класових сил для Пушкіна стає більше ясною. У результаті він відмовляється від первісного задуму, відповідно до якого героєм роману повинен був стати дворянин, що переходить на сторону Пугачова. Занадто протилежними були інтереси селян і дворян-поміщиків, примирити їх неможливо.

Оповідання в “Капітанській дочці” ведеться від імені Петра Гринева, що розповідає про своє життя. У зв’язку із цим висловлювалася думка, що форма записок і навіть сам заголовок добутки є лише маскуванням заборонної теми, прикриттям від цензури. Відповідно до такої крапки зору із системи образів роману взагалі вилучається Маша Миронова (незважаючи на заголовок роману!), а в Гриневе відзначалися лише класові забобони й неуцтво (А. І. Ревякін). Тим часом долі цих персонажів дуже важливі для розкриття ідейно-художнього задуму Пушкіна. Пугачов, що зображений в “Капітанській дочці” з безсумнівною симпатією, даний через сприйняття Гринева, що є красномовним доказом чесності й сміливості героя. Тим самим підкреслювалася повна об’єктивність оповідання, що входила в задум Пушкіна. Це саме й досягалося формою записок Гринева, якого ніяк не можна дорікнути в неуцтві й упередженості. У своїх записках він не тільки відвертий, але й чесний

Зрозуміло, нічого значного в молодих дворянських героях роману немає. Вони випадково виявляються в потоці грізних історичних подій. Але бура повстання не зломила їх (як зломила вона Швабрина, оказавшегося негідником і негідником),...

а очистила, допомогла виявити зовсім не класові забобони, а кращі людські якості, висока шляхетність душі

Маша Миронова – нова героїня у творчості Пушкіна. Зовні вона нагадує Ольгу, що колись так не сподобалася Онєгіну (“Червона, кругла особою вона…”): “Круглолиця, рум’яна, зі світло-русявими волоссями, гладко зачесаними за вуха…” Але тепер цей портрет не викликає ніяких негативних емоцій. Внутрішньо ж Маша дуже схожа на пушкінський ідеал – Тетяну Ларіну, що було відзначено ще сучасниками поета. По думці Пушкіна, Маша Миронова теж є втіленням російського національного характеру, тільки в більше розповсюдженому варіанті

Однак милі, чисті, гарні Петруша Гринев і Маша Миронова виявляються цікавими зовсім не самі по собі, а лише остільки, оскільки їхнє приватне життя раптом вийшло на широкий історичний простір, виявилася утягненої в події величезної важливості — повстання Пугачова. Мало того, якби не пугачевское повстання, вони взагалі не змогли б знайти своє особисте щастя. Батько. Гринева рішуче відмовлявся дати згоду на шлюб. Тим часом грізні події виявили таку силу любові молодих людей, вони пройшли такі випробування, показали таку щиросердечну стійкість, що любов Петруши “уже не здавалася панотцю пустою примхою”. Ло от повстання подавлене – і закінчилося все саме значне, саме цікаве в їхньому житті. Закінчуються й записки Гринева: писати більше не про що. Пушкіна обмежується короткою кінцівкою, у якій іронічно повідомляє про “благоденство” нащадків, що проживають у селі, що належить “десятьом поміщикам”.

На самому високому рівні в системі образів роману виявляється Пугачов. Сюжет будується таким чином, що саме вождь селянського повстання зображений у центрі всіх подій. Він визначає долі персонажів, у тому числі Петра Гринева й Маші Миронової. У цьому плані символічним є назва другого розділу: “Вожатий”. Установлюється своєрідна градація, заданий масштаб, за допомогою якого визначається внутрішня цінність і значущість персонажів. Мова йде не тільки про молодих людей. Досить згадати, як програє в порівнянні з Пугачовим генерал Р., зображуваний Пушкіним у постійному порівнянні з народним вождем.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...