Омелян Пугачов у зображенні Пушкіна (за повістю «Капітанська донька»)

Олександру Сергійовичу Пушкіну належить кілька прозових творів на історичні теми. Один з них – повість «Капітанська донька», в якій зображено повстання російських, башкирських селян та уральських козаків під керівництвом Омеляна Пугачова наприкінці XVІІ сторіччя.

Прагнучи правдиво відтворити події тих часів, поет побував у Оренбурзі, де ознайомився з історичними документами, зустрівся з учасниками повстання. І в його творчій уяві ожила складна, яскрава і трагічна постать Омеляна Пугачова.

Це був чоловік десь близько сорока років,

худорлявий, широкоплечий, з живими, розумними очима. На ньому, коли його вдруге побачив Гриньов, був червоний козацький кафтан, обшитий галунами, та висока шапка. Це був той самозванець-розбійник, що називав себе Петром І і захоплював фортецю за фортецею.

Підкоривши Білогорську фортецю, він холоднокровно віддає накази, і на шибениці один за одним з’являються трупи порядного, мужнього коменданта фортеці, його вірної дружини, доброго Івана Гнатовича. Лаконічно, дуже стримано описує ці події Пушкін. Здається, письменникові бракує слів для того, щоб передати весь жах і несправедливість того, що відбувається.

Та

зовсім іншим постає Пугачов перед нами у своїх стосунках з Гриньовим. Незважаючи на свою ненависть до дворян, «залізних дзьобів», він сприймає Петра не лише як офіцера-дворяннна, а як добру людину. І маючи широку, щедру натуру віддячує йому за подарований заячий кожух і наказує лишити Гриньова в живих. Пугачов високо цінує військову відвагу молодого офіцера та його вміння дорожити офіцерською честю.

На добро Пугачов відповідає добром. Карати – так карати, а милувати – так милувати. Така він людина. І кинувши всі свої справи, поспішає визволяти сироту, яку ображає Швабрін, поєднує закоханих, ставши посадженим батьком на їхньому весіллі.

Складна і трагічна доля у цієї людини. Пугачов відчував, що повстання зазнає поразки, адже товаришів його легко можна підкупити. Романтичним і поетичним звучанням наповнюється цей образ, коли він співає сумну бурлацьку пісню про шибеницю. Пугачов порівнює себе з орлом, що живе недовго і лише на волі.

Як великий гуманіст, Пушкін вбачав у таких бунтах національну трагедію. Тому й народного ватажка Омеляна Пугачова зобразив насамперед як постать трагічну. З одного боку він – справедливий месник, з іншого – жорстокий розбійник.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Омелян Пугачов у зображенні Пушкіна (за повістю «Капітанська донька»)