Що я знаю про свій родовід

Схожі твори:

1. А родовід – то дерево старе Колись давно я запитав у матері: “Мамо, а що таке родовід?” Вона загадково посміхнулася і підійшла до вікна. “Дивись, сину, яке велике дерево росте на нашому подвір’ї”. Я поглянув у вікно і побачив знайому картину, яка постає перед моїми очи­ма щодня. Міцний високий клен із розлогим гіллям, на якому ось-ось з’явиться лапате зелене листя. Люблю […]...
2. “Я знаю все, та тільки не себе…” (“Балада прикмет”) Творчість Франсуа Війона належить до періоду французького Відродження, коли актуальними стали питання не лише пізнання Довколишнього світу, але, насамперед, пізнання людини, її сутності в мінливому суспільному житті. Війона вважають неперевершеним майстром балад. До цього жанру зверталися багато письменників багатьох літератур світу, проте саме Війон залишив у своїй творчій спадщині по-новаторському повнозвучні зразки балад. У французькій […]...
3. Твій родовід Родовідна пам’ять – явище в українському побуті унікальне. Очевидно, мало хто знає, що у давнину було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна. Пам’ять про своїх предків була природною потребою. Триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії і традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням, було обов’язком. […]...
4. Шлях у край свій Історична пам’ять – це святиня народного духу, велич, доблесть і міць держави, надійний гарант єдності, наступності і спадкоємності поколінь, згуртування нації, атрибут шляхетності національної вдачі, запорука щасливої долі. Цю істину прекрасно розумів Микола Кіндратович Вороний – видатний діяч української культури, творчість якого припадає на злам ХІХ-ХХ стст. Поезія М. Вороного глибоко патріотична. Вірш “Краю мій […]...
5. Мій родовід. Твір у публіцистичному стилі на патріотичну тему У нашій домашній бібліотеці є унікальне видання – ілюстрований додаток до журналу “Нива” в коленкоровій палітурці, видане у Санкт-Петербурзі 1901 року. Це – сімейна реліквія, яка переходить від одного покоління нашого роду до іншого. У додатку до журналу “Нива” зібрані свідчення про найважливіші події життя російського суспільства в XІX столітті і про збройні сили, природознавство, […]...
6. Пушкін свій для всіх епох Пушкін – свій для всіх епох Все в мире покроется пылью забвенья, Лишь двое не знают ни смерти, ни тленья: Лишь дело героя да речь мудреца Проходят столетья, не зная конца. Фірдоусі Поезія Пушкіна і сам його образ – це пульсуюче щохвилини життя. Для нас Пушкін ніколи не буде застиглим класиком. Усе тому, що понад […]...
7. Ще 1845 року Шевченко написав свій невмирущий “Заповіт” Нарешті, наприкінці травня 1859 року, Шевченко дістає дозвіл на відвідини України на п’ять місяців. По дорозі він відвідує своїх знайомих, зустрічається з лікарем Козачковським, пише нові вірші, малює краєвиди, плаває з рибалкою на “дубі”, ловить рибу, захоплюється красою України. Хвилюючими моментами для Тараса Шевченка під час цієї подорожі були відвідини рідних сіл. Відвідав Корсунь, Моринці, […]...
8. Що я знаю про іконопис? Що я знаю про іконопис? Ікони часто називали “книгами для тих, хто грамоти не розуміє”. У наш час суцільної грамотності це визначення може здатися дещо недоречним, але б я замінила тільки одне слово, і тоді стане зрозумілим моє власне ставлення до ікони. Вона – книга для тих, хто слова не розуміє, бо “слухати” її треба […]...
9. Що я знаю про Київ Кожен українець відповість, що Київ – це столиця України. Не лише правова, а й історична, культурна. Ще ми одразу згадуємо Дніпро – найбільш і найпрекраснішу річку нашої країни. Наші предки називали Дніпро Славутичем. Ця річка судохідна, вона відіграє важливу роль у житті України. Згадки про Київ є вже у ІX столітті. Відома легенда про створення […]...
10. Що я знаю про наш сімейний бюджет? Наш сімейний бюджет складається із заробітної плати мого батька, матері та пенсії бабусі. Мій тато працює лікарем-стоматологом у міській поліклініці. Його заробітна платня невелика, але з дитинства він мріяв лікувати хворих людей. Пацієнти мого батька дуже вдячні йому за високий професіоналізм у роботі, повагу до кожної людини та добре слово. Моя мати працює вчителькою початкових […]...
11. Мій родовід “Козацькому роду нема переводу”, – так кажуть у нас в Україні. Мої діди походять із Запорізької області. З давніх часів основним заняттям мешканців тих міст було хліборобство. Ось і мої діди вийшли з родини гречкосіїв. Немало оповідок береже наша спільна родова пам’ять. Наприклад, у роки громадянської війни один з моїх прадідів воював на боці Нестора […]...
12. Що й знаю про професії моїх батьків Що я знаю про професії моїх батьків Я ще навчаюсь у школі, але вже не раз і не два запитував себе: ким бути? І я вирішив у майбутньому стати провідником пасажирських вагонів, як і мій тато. Від нього я дізнався, що це одна з найбільш масових професій на залізничному транспорті. Перед відправкою в рейс провідник […]...
13. Художній аналіз вірша “Я не знаю мудрості” У віршах поета переважають мотиви неприйняття миру, меланхолія, скорбота, але для нього характерні й риси імпресіонізму: здатність передати мить, твердження скороминущості життя, мінливість настроїв. Всі ці риси й мотиви ми можемо простежити в даному вірші: “У кожній скороминущості бачу я мири,/Повні мінливої райдужної ігри”. Даний вірш складається із двох чотиривіршів. Залежно від закінчення – чоловіча […]...
14. Твір на тему “Мій родовід” У моєму родоводі кожен має якусь дивовижно цікаву й неймовірно захоплюючу історію. Більшість моїх родичів корінні українці. Спочатку я б хотіла розповісти про родичів моєї мами. Коли моя прабабуся Мар’я Миколаївна ще була маленькою дівчинкою, її сім’ю в ті нелегкі часи розкуркулили за те, що на все село в них був залізний дах і швейна […]...
15. Що я знаю про походження назви рідного міста Кожне місто має свої особливості, історію, культуру, назву. Є такі міста, що змінили своє ім’я. Звідки ж пішла назва нашого міста – Харків? Здається, що про заснування Харкова ми знаємо багато. Дійсно, проблема походження такого великого центру, як Харків, не могла залишитися поза увагою дослідників. Найбільш поширеною є версія, що Харків заснував козак Харитон (Харко), […]...
16. Моя хата скраю – нічого не знаю Одні думають, що можна жити не переймаючись негараздами сусіда, а лише віддавши себе на благо сім*ї. Інші вважають, що повноцінним є життя з турботою про інших. На мою думку, кожна людина має перейматись своїм життям, а не проблемами інших. Адже часто переймаючись проблемами інших, ми не помічаємо своїх власних. По-перше, у наш час багатьом людям […]...
17. “Кожен повинен боронити свій рідний край…” (за оповіданням Б. Грінченка “Олеся”) У XІІІ столітті на наші багаті землі нападали монголо-татарські загарбники. На своєму шляху вони спалювали житла, вбивали безвинних людей. Головною метою монголо-татар було грабіжництво. Своїм оповіданням “Олеся” Борис Грінченко переносить нас у ті далекі часи боротьби та неспокою. Героїнею оповідання є дівчинка Олеся. Батьки дівчинки загинули від рук монголо-татарських загарбників. Сироту виховує дід Данило. Саме […]...
18. Як я організовую свій робочий день Я прокидаюсь о сьомій ранку. Розплющую очі та вимикаю будильник, бо дзеленчить він надто гучно, проте я ніколи не запізнююсь до школи завдяки цьому. Потім я встаю, прибираю ліжко, відкриваю кватирку та йду вмиватись. На це я витрачаю близько п’ятнадцяти хвилин. Коли я закінчую вмиватись, то вже починаю відчувати, як добре пахне з кухні сніданком, […]...
19. “Люби свій край, всю душу солов’їну і серця жар йому віддай” (Володимир Сосюра) Поетична спадщина Володимира Сосюри багата патріотичними мотивами. Від світанку до кінця свого творчого шляху поет жив піснею про Вітчизну. Жити думами про Батьківщину, складати про неї пісні – найвище покликання співця. Пісня Сосюри вільно злетіла над рідним краєм, славлячи його мальовничі простори, міста і села, працьовитих людей: Твої міста і люди, Твої поля й сади, […]...
20. Твір про себе, про свій характер Мене звуть Кирило, мені 13 років, вчуся у восьмому класі. Я живу разом зі своєю родиною. Це тато, мама та брат Бориско, який старший від мене на чотири роки. У мене темне волосся, карі очі. Я середнього зросту, худорлявий, цілком симпатичний зовні, хоча й не красень. Вчуся я в школі добре, з предметів найбільше люблю […]...
21. Що значить залишити свій слід на землі На світі живе багато людей, і всі різні. У кожної людини своя доля, мета, досвід і життєва правда. Але, мабуть, всі мають одну спільну рису – хочуть залишити свій слід на землі. Це абсолютно природньо. Так повелося ще з давніх-давен. Адже навіть у стародавньому прислів’ї говориться, що людина за життя має посадити дерево, побудувати дім […]...
22. Як я організую свій робочий день Як я організую свій робочий день Свій робочий день я намагаюся вкрай заповнити. Я не люблю, коли хоч одна хвилина прожита даремно. Змалку мене привчили батьки жити наповнено, цікаво і корисно. Корисно не лише для себе, а й для інших. Іноді друзі дивуються: невже не хочеться відпочити – просто полежати, “поплювати у стелю”? Для мене […]...
23. Я люблю свій старий сад… (твір-опис) Моя родина пишається нашим фруктовим садом. Його садили кілька поколінь нашого роду. Сад упритул підступає до будинку – теж дуже старого. У вікна заглядають вишневі дерева. Можна дотягтися рукою з вікна і нарвати жменьку вишень. В інше вікно скребеться яблунька. Є в нашому саду грушеві, абрикосові, сливові дерева. Коли вони цвітуть, у кімнату ллється не […]...
24. Що я знаю про професії моїх батьків Що я знаю про професії моїх батьків Кожна людина, якщо вона не хвора, повинна працювати – це знають навіть малята. Працювати ми вчимося десь років з двох, якщо не раніше – спочатку це самообслуговування, щоб полегшити роботу мамі або виховательці в дитячому садку. Потім, в школі, ми вчимося грамоти, основам наук – це дуже нелегка […]...
25. За що я люблю свій ліцей (твір-розповідь на основі побаченого) Хвилювання… Квіти… Новий портфель… Нові друзі. З цього розпочався мій довгий шлях навчання у ліцеї. Були, звичайно, тривоги: як приймуть, що скажуть, але тепер вже все позаду. Я, тримаючи батьків за руки і весело перестрибуючи калюжі, наближаюся до ліцею. Я вважаю, що Перше вересня – це обличчя школи. Почалося все так: оголосили переможців олімпіад та […]...
26. Что я знаю об иконописи? Иконы часто называли “книгами для тех, кто грамоты не понимает”. В наше время сплошной грамотности это определение может показаться неуместным, но я бы заменила только одно слово, и тогда станет понятным мое собственное отношение к иконе. Она – книга для тех, кто слова не понимает, так как “слушать” ее надо душой. И чтобы “услышать” иконный […]...
27. У кожного свій смак (допис у газету дискусійного характеру) Кажуть, у кожного свій смак. Особисто мені не дуже подобаються “програмні” твори. Я полюбляю “легке чтиво”. Мене цілком задовольняють романи та фільми про Джеймса Бонда. Герой Яна Флемінга навряд чи потребує докладних коментарів. Ім’я Джеймса Бонда сьогодні стало загальною назвою, хоча часто його вимовляють з іронічним відтінком. Англійський розвідник Бонд і його колега Алманова повинні […]...
28. Я спробую дати вам свій зразок твору: Що таке подвиг? Кожна людина сама вибирає для себе шлях у житті. Хтось може усе життя ховатися, боятися сказати слово вголос. А хтось зовсім іншої вдачі. Саме з таких людей, на мій погляд, і народжуються герої, які здатні на подвиг. Так що ж таке подвиг? Подвиг… Одне це слово, і я бачу перед собою запорозьких козаків, які йдуть […]...
29. Твір що я знаю про тварин Чи не в кожного з нас є чотирилапий улюбленець. Але чи багато ми знаємо про своїх пухнастих друзів? . Чи знаєте ви, що серце кішки б’ється удвічі швидше, аніж серце людини. Воно встигає зробити в середньому 130 ударів. Коти мають дуже гострий слух, адже їхнє вухо може повертатися на цілих 180 градусів! А вухом кішки […]...
30. Що я знаю про свято Івана Купала Свято Івана Купала – одне з найвидатніших дохрис­тиянських свят. Ще кілька десятиліть тому воно було досить популярним на території України. І сьогодні в сільській місцевості можна віднайти певні залишки дав­нього свята. Власне свято Івана Купала пов’язане з поклонінням божествам природи, культ яких був досить розповсюдже­ним у дохристиянські часи. Про давність цього свята го­ворять обряди та […]...
31. Бажаю так скінчити я свій шлях, Як починала: з співом на устах! Безсмертна спадщина Лесі Українки є дорогоцінним внеском у культурну спадщину не лише нашого народу, а всього прогресивного людства. Вона була спадкоємницею й продовжувачкою традицій національного генія українського народу Т. Шевченка, вогненного слова І. Франка. Відомий український поет М. Рильський називав Лесю Українку «не тільки найбільшою жінкою-письменницею в світі, а й одним з найоригінальніших світових поетів». […]...
32. Твір на тему: “Моя хата з краю – нічого не знаю” Щодо кожного народу існують певні стереотипи. Причини їх виникнення можуть бути різними, навряд чи нам вдасться назвати всі з них. Але ось звичка називати українців тими, хто постійно вважає, що їх хата з краю, і вони нічого не знають, дуже міцно увійшла в нашу свідомість. Ми чули це, напевно, вже 1000 раз. Тому в природі […]...
33. Твір-роздум: “Поведінка – це дзеркало, в якому кожен доводить свій образ” Як часто людей судять по тому, як вони себе ведуть. І в цьому немає нічого дивного. Не так важливо, як виглядає людина, які у неї погляди взагалі і погляди на життя. Ні, звичайно, іноді це має значення, але при щоденному спілкуванні людей в різних обставинах найважливішу роль відіграє саме поведінка. Воно являє собою своєрідне дзеркало, […]...
34. Твір на тему: “Кому, коли не нам, свій рятувати дім?” Як би людині і певному суспільстві не хотілося вірити в те, що допомога ззовні завжди надійде, насправді така віра є глибокою помилкою. Для нашої пострадянської культури характерно вірити, що людина ніколи не буває наодинці зі своїми проблемами, що завжди є хтось, хто може допомогти в чомусь, зробити якісь корисні дії. Але якщо подивитися на сучасний […]...
35. Твір на тему: “Я люблю свій світ” Цілком природно, що у кожної людини є свій власний світогляд. Кожну річ вона бачить по-своєму, так би мовити, зі свого кута зору. Тому для кожної людини існує тільки один єдиний, особливий світ. На жаль, цей світ далеко не завжди відповідає тому, в якому нам доводиться жити. Щодня кожен з нас стикається з купою різних протиріч, […]...
36. Чи хотів би я мати такого друга, як Ігор? (за оповіданням “Вірний”) Ігор – один з героїв оповідання М. Чабанівського “Вірний”. Це добрий, чутливий хлопець. Він не може дивитись, як сусідський хлопець Тимко мучить цуценя, і віддає всі свої іграшки, щоб спасти тварину. Він, хоч і міський, добре розбирається у поведінці тварин. Хлопчик дуже добре ставиться до цуценяти і той, у відповідь на турботу, ласку, вірний маленькому […]...
37. У кожного свій хрест і своя доля (за новелою «Камінний хрест») Василь Стефаник писав коротко, влучно і страшно. Кожна його новела – це окрема картина трагедії селянського життя. Доля подарувала йому можливість жити серед прекрасної природи Карпат – він народився у селі Русові неподалік старовинного Снятина, що на Станіславщині (нині Івано-Франківська область). А писав він не про ліси і полонини, а про трагедії людські. Чому? Чи […]...
38. Тоталітаризм – це злочинна форма влади, що безкарно знищує свій народ (за романами Багряного та Барки) У нас не було ні правди, ні волі, у нас одбирали віру. Багато українських письменників, справжніх синів свого народу, зазнали переслідувань, морального терору і політичних репресій у роки комуністичної сваволі. І тільки коли вони опинилися далеко від Радянської імперії, вони змогли розповісти нам правду. Іванові Багряному довелося пройти через усі пекельні кола, які влаштувала радянська […]...
39. Кожній людині слід виховувати свій характер протягом усього життя Я погоджуюся з думкою, що кожна людина повинна протягом усього життя займатися самовдосконаленням і вихованням свого характеру, адже досконалості немає меж. І чим раніше ми усвідомимо це і почнемо працювати над собою, тим легше будуть підкорятися нам все нові й нові вершини успіху. Аргументами на користь моєї думки є, по-перше, те, що характер є визначальним […]...
40. «Кожен повинен боронити свій рідний край…» (за оповіданням «Олеся») Оповідання Бориса Грінченка «Олеся» переносить нас у той далекий і неспокійний час, коли український народ боровся проти монголо-татарської навали. Героїня оповідання Олеся – дівчинка років шістнадцяти. Поруч із названим братиком Михайликом, затамувавши подих, слухала вона розповіді дідуся про страшних ворогів. Назавжди запали їй у серце слова діда про те, що «кожен чоловік повинен боронити від […]...