Правда Раскольникова й правда Соні у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”
Родіон Розкольників – головний герой роману Достоєвського “Злочин і покарання”. Розкольників дуже самотній. Він бідний студент, що живе в маленької комнатке, більше схожої на труну. Щодня Розкольників бачить “темну сторону” життя, Петербурга: окраїни міста, де процвітають распивочние, що де втратили себе люди заливають своє горе спиртним
У таких жахливих умовах страждань і принижень у героя зароджується оригінальна теорія. По ній всі люди діляться на два типи – “тварини тремтячі”, які всього лише матерія, що служить
Щоб перевірити це, він зважується на вбивство: якщо потім його не буде мучити совість, то виходить, що він той, хто “право має”. Але після доконаного злочину Розкольників занедужує й поступово розуміє, що його теорія помилкова
Але теорія Раскольникова мала й ще одне підгрунтя – соціальну. Саме життя, повне гіркоти, самітності й несправедливості,
Ті ж нестерпні умови штовхають і Сонечку Мармеладову на угоду з долею: щоб заробити гроші на зміст своєї сім’ї, вона стає повією. Її злочин ще страшнее, чим Раскольникова, адже Сонечка переступила через себе, “убила” себе. Соня споконвічно це усвідомлювала, тому що була дуже віруючою. Саме віра в Бога допомагала героїні виносити її життя, її заняття. Соня вірить у те, що вона здатна духовно воскреснути, відродитися. Приклад тому – читання нею легенди про відродження Лазаря
Звичайно, обоє приречених героя повинні були зустрітися. Сонечка, що зберегла в собі божественний початок, рятує Раскольникова. Тільки їй він пояснює причину свого страшного вчинку: “Не для того, щоб матері допомогти, я вбив – дурниця! Не для того я вбив, щоб, діставши кошти й влада, зробитися благодійником людства. Дурниця! Я просто вбив; для себе вбив, для себе одного…” Але герой почуває, що зробив страшну, непоправну помилку. Він не бабу вбив, а вбив себе, свою душу. І Соня це розуміє
Розкольників повинен покаятися у своїх гріхах, повернутися до бога, щоб повернути душу. Сонечка читає йому главу про відродження Лазаря, щоб “воскресити” духовний початок героя. Але поки Соня бачить у ньому лише іудеїв, що були присутнім при здійсненні чуда Христом. Однак Розкольників з’єднує в собі відразу трьох персонажів: і іудеїв, і Лазаря, і самого Христа. Образ Христа простежується в ньому тоді, коли він зізнається у вчиненому злочині. Так починається воскресіння героя, його шлях кочищению.
Раскольникова засилають на каторгу. Соня їде за ним, як випливали мироносиця^-мироносиці-дружини-мироносиці за Христом у його хресні походи. Вона їде, щоб допомагати там йому своєю любов’ю
Так зціляються обоє героя роману “Злочин і покарання”. Їхня взаємна любов і віддалення від місць, де вони зробили свої злочини, допомагають повернути їм духовна рівновага.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)