Пісня в п’єсі І. П. Котляревського “Наталка Полтавка”
Якщо для людини необхідною є пам’ять про минуле й помисли про майбутнє, вона звертається до кращих творінь мистецтва, де відбивається життя народу: його діяння, думи, бажання і мрії, радості і печалі. Народна мудрість переконує: якщо ти вірний син свого народу, бережи пісню і мову більше, ніж кордони. Іван Петрович Котляревський… Ім’я це викликає у кожного яскраві асоціації і безсмертний Еней, і невмируща Наталка – героїня п’єси, що стала праматір’ю нового українського театру. “Наталка Полтавка” з’явилась у той час, коли
Пісня “Ой я дівчина Полтавка” – це ліричний автопортрет героїні, простої української дівчини, що подобається людям своєю красою, веселою та жартівливою вдачею
Одначе бідний сирота багатий душею – своєю наполегливістю, добротою та вірністю в коханні до Наталки. Нарікаючи на свою злу долю, він словами пісні “Та йшов козак з Дону” каже: “Не спасибі долі, коли козак в полі. Бо коли він в полі, тоді він на волі”. Широко, розлого виливається в пісні волелюбна душа героя, його козацька вдача.
Образ Петра оповитий мінорною гамою почуття кохання у його найрізноманітніших виявах – вірності, стражданні та самопожертві. У пісні “Сонце низенько” парубок всьому світу зізнається у своєму широкому й вірному коханні. Пісня передає не лише настрій Петра, а й його прагнення швидше побачитися з Наталкою, з якою ось уже чотири роки, як він розлучився. У Петрових піснях розкривається його характер і погляди на життя. Побратим Петра, Микола, що теж “без роду, без племені, без талану і безприюту”, – весела та добра душа. Слова його пісні “Гомін, гомін, гомін по діброві”, де бувалого хлопця знають і орда, і ляхи, і турчин, свідчать про мандрівний, незалежний, безкорисливий характер героя. Пісні сповнені почуття національної гордості за славних прадідів великих, які вміли хоробро відстоювати рідну землю й обороняти її від ворога, як видно, імпонують настроям і почуттям бурлаки Миколи. Він збирається рабом з козаками – чорноморцями “тетерю. їсти, горілку пити, люльку курити і черкес бити”. Пісня характеризує Миколу як волелюбну, розумну, дотепну, добру людину.
Пісні возного – дзеркало його душі. Сенс його життя відображено у пісні “Всякому роду нрав і права”. Кредо Тетерваковського: соціальна нерівність (“всякий, хто вище, той нижчого гне”); підлеглість бідного багатому (“Бідний багатого певний слуга”); хабарництво (“всяк, хто не маже, то дуже скрипить”); хижацтво (“всякого манить к наживі свій біс”). “Наталка Полтавка”, порівняно невеликий за обсягом твір, нараховує двадцять дві пісні, серед яких є й авторські, й оброблені Котляревським народні піс-: ні, перероблені літературні та народні пісні. Ми повинні плекати кожне словечко народної пісні, передане у спадок нам від попередніх поколінь, як заповіт людяності й безмежної любові до рідної землі, як взірець багатства духу народного.
П’єса І. П. Котляревського “Наталка Полтавка” – великий духовний скарб “у нашій літературі. Автор наголосив, що народнопісенне світосприйняття нашим народом навколишнього світу – основа української ментальності. Нам ‘треба пам’ятати вислів М. Т. Рильського про мудрого полтавця – І. П. Котляревського:
Не забувай того, хто сміло, Із ясним сміхом розбудив І розгорнув широко крило Понад землею рідний спів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)