Відгук на спектакль за п’єсою І. Котляревського “Наталка Полтавка”

Як би не склалось твоє життя, зумій прожити його чесно. Може й горе трапитись на твоєму шляху, але якщо настирливий у досягненні своєї мети, то зможеш подолати перешкоди.

Такі слова спали мені на думку, коли я дивилась спектакль за п’єсою 1. Котляревського “Наталка Полтавка”. Зі сцени линули слова задушевної пісні

Ой я дівчина Полтавка,

А зовуть мене Наталка…

Яка знайома мелодія і який прекрасний образ простої селянської дівчини, що схвилював мене до глибини душі.

Наталка… Мені дуже подобається ця полтавська дівчина.

Чесна, скромна, вона палко покохала Петра і чекає його, хоч як важко їй доводиться у житті. Вона здібна, роботяща:

Небагата я і проста, но чесного роду.

Не стижуся прясти, шити і носити воду.

Ця чудова самохарактеристика знайомить нас з образом головної героїні. Для Наталки – “безпомощної сироти” – найбільшим багатством є її “добре ім’я”, що свідчить про скромність, самоповагу.

Наталка – працьовита дівчина. Це видно не лише з її слів, що вона не соромиться буденної праці, а й з того, що вперше Наталка виступає перед глядачем саме в праці – вона вийшла не гуляти, а з коромислом і відрами,

щоб принести з річки води. Праця для неї звична, не обтяжлива. Ніде ми не бачимо Наталку білоручкою, неробою. Але найкраще про її душевну красу можна сказати словами виборного: “Золото – не дівка! Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна – яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе, яка трудяща, яка рукодільниця, себе і матір свою на світі держить”.

А згодом, у розмові з матір’ю і Наталкою виборний доповнить цю характеристику: “Об розумі і добрім серці Наталки нічого й говорити: всі матері приміром ставлять її своїм дочкам”.

Розум і кмітливість Наталки найбільш виявляються в її розмові з возним. Які влучні і дотепні відповіді дає вона, проста селянська дівчина, цьому освіченому хвальковитому чиновнику: “Знайся кінь з конем, а віл з волом”.

А як Наталка любить свою матір, що є для неї найдорожчою, найкращою у світі. Вона погоджується на все, навіть обіцяє вийти заміж за осоружного ій возного, аби заспокоїти стару неньку, щоб не бачити її гірких сліз.

Не проходять повз нашу увагу тяжкі переживання самої Наталки. Весь біль своєї душі вона виливає в пісні “Чого вода каламутна”, яку співає тоді, коли згодилась подати рушники нелюбові. Хоча вона подала рушники возному, але Наталка продовжує вірно кохати Петра, чекає його, адже тільки він може стати їй справжнім другом на все життя. Зустрівшись з коханим, Наталка сміливо виступає проти тогочасних звичаїв, діє рішуче і назавжди залишається з Петром.

Я захоплююсь її наполегливістю у боротьбі за власне щастя. В образі Наталки І. Котляревський показав, що за моральними якостями Наталка значно вища за інших.

Я глибоко зрозуміла душевний світ Наталки. Вона увійшла в моє життя, залишила глибокий слід у моєму серці, я разом з нею зносила горе, раділа її щастю. Ніжна душа, палке серце і великий розум у цієї дівчини. її образ чарує і захоплює нас своєю правдивістю, красою, добрим характером, глибиною почуттів, людяною поведінкою, душевним благородством, моральною чистотою і своєю нев’янучою, вічною молодістю. Вона воістину втілення яскравого українського національного характеру.






Що важче бути людиною чи комахою кафка.
Відгук на спектакль за п’єсою І. Котляревського “Наталка Полтавка”