Переказ добутку Записки божевільного Гоголя Н. В

План переказу І. Чиновник збирається в департамент. 2. Перші ознаки божевілля: по шляху він чує розмову двох собачок. 2. Спогаду чиновника про зустріч із директором департаменту і його дочкою. 3. Поприщин знаходить листи собачок Фиделя й Меджи й читає їх.

4. Він остаточно божеволіє. Через три тижні з’являється в департаменті, де всіх лякає 5. Герой уявляє себе королем Іспанії. Виявляється в божевільному будинку.

Переказ Оповідання ведеться від першої особи, у вигляді щоденника чиновника Жовтня 3. У цей день трапилася незвичайна пригода.

Я встав і поспішив одягтися. Мені зовсім не хотілося йти в департамент, тому що начальник побачивши мене зробить кислу міну й скаже: “Що це в тебе, братик, у голові завжди єралаш такий?

” Словом, я не пішов би в департамент, якби не надія побачитися зі скарбником і випросити хоч скільки-небудь із платні. Надягши стару шинель і взявши парасольку, я відправився під заливним дощем на службу Отут я побачив карету, що під’їхала до магазина. Це була карета директора.

З карети випорхнула його дочка. Її собачка Меджи залишилася на вулиці И отут я почув, що з Меджи хтось привітався. Це була інша собачка, шедшая за дамами.

Собаки

стали розмовляти, з розмови я зрозумів, чтоони навіть листуються між собою. Я був дуже здивований: “з недавнього часу я починаю іноді чути й бачити такі речі, яких ніхто ще не видивал і не слихивал”. Жовтня 4. Навмисно прийшов раніше в кабінет директора, перелагодив усе пір’я. “Наш директор повинен бути дуже розумна людина. Весь кабінет його заставлений шафами із книгами.

Державна людина”. О пів на другу трапилася подія. У кабінет директора ввійшла його дочка Софія: “Плаття на ній було біле, як лебідь…

А як глянула: сонце, їй-богу, сонце!” Софи упустила хустку, я кинувся із всіх ніг, підняв його. “Святі, який хустка!

Найтонший, батистовий – амбра, доконана амбра! так і дихає від нього генеральством”. Вона подякувала, злегка посміхнулася й пішла. Увечері, закутавшись у шинель, ходив до під’їзду її превосходительства, щоб подивитися, чи не вийде. Але ні, не виходила Листопада 6. Роздратував начальник відділення.

Підкликав мене й почав: “Що ти робиш? Адже ти волочишся за директорскою дочкою! Ну, подивися на себе, подумай тільки, що ти?

Адже ти нуль, більше нічого”. Так я плюю на нього!.. Я дворянин… Мені ще сорок два роки…

Що ж ти собі забрал у голову, що, крім тебе, уже немає зовсім чималої людини? Дай-Ка мені фрак, що сли по моді, так пов’яжи я собі такий же, як ти, краватка, – тобі тоді не стати мені й у підметки. Статків немає – от лихо. Листопада 8. Був у театрі.

Дуже сміявся. Дуже забавні п’єси пишуть нині автори Коли співала одна акторка, згадав про тійа: “…ех, канальство!.

, нічого, нічого… мовчання”. Листопада 9. У департаменті нібито не помітили мого приходу. Знову проходив повз директорську квартиру, але нікого не було. Після обіду лежав на ліжку.

Листопада 11. Сьогодні сидів у кабінеті директора, полагодив двадцять три пера й мріяв: “Хотілося б мені розглянути ближче життя цих панів, що вони роблять у своєму колі, – от що б мені хотілося довідатися”. Хотілося б мені заглянути в будуар дочки директори, у спальню… ” Сьогодні прийшла думка перехопити переписку тих двох собачок. Один раз я навіть підкликав до себе Меджи, попросив розповісти, що знає про панянку, але та нібито не чула.

Завтра допитаю Фидель і перехоплю листа, які писала до неї Меджи. Листопада 12. О другій годині пополудні відправився до Фидель, щоб допитати. Подзвонив у двері, вийшла дівчинка, сказав, що потрібно поговорити з її собачкою, але схопити її не вдалося. Побачив у куті козуб Підійшов до нього, перерив і витягся зв’язку маленьких паперів.

Кинувся бігти. Дівчисько прийняло мене за божевільного. Листопада 13. З переписки собачок герой довідається, що його директор честолюбець, оскільки переживав, дадуть йому стрічечку або не дадуть, що Софи їздила на бал і приїхала вже над ранок, бліда й стомлена. Далі він з’ясовує, що до Софи приходив молодий камер-юнкер Теплов, вона була дуже схвильована й радісна Вони дуже довго бовтали, обговорюючи загальних знайомих.

Чиновник читає й про себе: він, з погляду собачки, “виродок, доконана черепаха в мішку”, Софи не може удержатися від сміху, коли дивиться на нього. Ще Меджи пише, що камер-юнкер тепер буває в них щодня, Софи закохана, а тато веселий, тому що неодмінно хоче бачити дочка замужем за генералом, або за камер-юнкером, або за військовим полковником. Наш герой розлютований, розсерджений.

Обурюється тим, що, як тільки знайдеш собі “бідне багатство”, усе дістається або камер-юнкерам, або генералам. Дуже бажає зробитися генералом, щоб “сказати їм, що плюю на вас обох”. Порвав у клаптики всі листи. Грудня 3. Міркує про те, отчого він титулярний радник?

“Може бути, я який-небудь граф або генерал, а тільки так здаюся титулярним радником? Може бути, я сам не знаю, хто я такий”. Мріє стати генералом, щоб подивитися, що тоді скажуть красуня і її тато. Грудня 5. Весь ранок читав газети Довідався, що в Іспанії престол скасований, якась донна повинна зійти на престол.

Говорять, що в них немає короля. Припускає, що король є, тільки він де-небудь ховається. Грудня 8. Хотів іти в департамент, але всякі міркування удержали Весь день був неуважний, лежав на ліжку й міркував про справи Іспанії. Рік 2000 квітня 43 числа.

Тріумфує: “В Іспанії є король. Він відшукався. Цей король я”. Оголосив про це Марфі, та ледве не вмерла зі страху.

У департамент не пішов: “Чорт із ним! Ні, приятелі, тепер не заманите мене; я не стану переписувати бридких паперів ваших!” Мартобря 86 числа. Між удень і вночі. Приходив екзекутор з роботи із приводу тритижневої відсутності вдепартаменте.

Прийшов для жарту в департамент, ні на кого не дивлячись, не вибачаючись, сіл на своє місце, нікого не зауважував. Перед ним поклали якісь папери, але він і пальцем не доторкнувся. Усе заметушилися, сказали, що директор іде. Багато хто побігли показати себе; усі застебнули гудзика, але він залишався нерухливий: “Що за директор!

Щоб я встав перед ним – ніколи! Який він директор? Він пробка, а не директор”. Йому підсунули папір розписатися, а він на самому головному місці, де повинен підписуватися директор, черкнув: “Фердинанд VІІІ”.

Навколо запанувало мовчання, але наш герой зробив знак, що не потрібно ніякого подданичества, і вийшов. Потім пішов у директорську квартиру, проникнув до Софії й злякав її. Заявив, що він іспанський король, їх очікує велике щастя, і ніхто не посмітить їм перешкодити.

Потім вийшов і думав про те, що жінка – це підступна істота й закохана вона в чорта. Далі описується саме теперішнє марення божевільної людини. Нікотрого числа. День був без ліку. Ходив таємно по Невському проспекті Бачив проїжджаючого государя імператора.

Усі зняли шапки, і він разом з ними. Вирішив не відкриватися при всіх, що він іспанський король, а спочатку представитися до двору. Для цього замкнувся в кімнаті й почав робити з нового віцмундира королівську мантію Порізав весь віцмундир ножицями. Числа не пам’ятаю.

Місяця теж не було. Було рис знає що таке. “Мантія готова”. Очікує депутатів з Іспанії з години на годину. Мадрид Февруарий тринадцятий.

Відвозять у психіатричну лікарню, але він думає, що це прибутку депутати з Іспанії, і він виявився в цій країні. Його б’ють ціпками, а він уважає, що це лицарський звичай. Описується марення божевільного: “Китай і Іспанія – це те саме; Місяць робиться в Гамбурзі; ми не бачимо своїх носів, тому що вони живуть на Місяці; потрібно рятувати Місяць, тому що Земля хоче сісти на неї” та ін.

Січень того ж року, случившийся після лютого. Не може зрозуміти, що це за земля в Іспанії. Поголили голову незважаючи на те, що пручався. Лили на голову холодну воду Імовірно, потрапив у руки інквізиції. “Англієць великий політик.

Він скрізь юлит. Це вже відомо всьому світлу, що коли Англія нюхає тютюн, тофранция чхає”. Число 25. Великий інквізитор увійшов вкомнату.

Наш герой сховався під стілець. Той став кликати: “Поприщин! ” – я ні слова. Потім: “Аксентий Іванов!

Титулярний радник! дворянин!.. Фердинанд VІІІ, король іспанський!” Поприщин хотів висунути голову, але передумав, побоявшись, що знову будуть лити холодну воду на голову. Вигнали з-під стільця палкою, що дуже боляче б’ється.

Число 34, Місяця Лютий року 349. “Ні, я більше не маю сил терпіти. Боже! Що вони роблять із мною!

Вони ллють мені на голову холодну воду! Вони не внемлют, не бачать, не слухають мене. Що я зробив їм? За що вони мучать мене?..

Я нічого не маю. Я не маю сил, я не можу винести всіх борошн їх, голова горить моя, і все кружляється переді мною… Матінка, урятуй свого бідного сина! упусти сльозинку на його бідну голівоньку! подивися, як мучать вони його!

Пригорни до грудей свого бідного сиротку! йому немає місця на світі! його женуть!

Матінка! пошкодуй про своє бідне дитятко!.. А чи знаєте, що в алжирського дея під самим носом шишка?”






Твір чи підкорив місто степан радченко.
Переказ добутку Записки божевільного Гоголя Н. В