Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко
“Із сотні українців, може, один пам’ятає славу прадідів, занехаявши їхні звичаї і обряди, не вивчаючи своєї історії. А це національна зрада…” – писав Пантелеймон Куліш.
Погляди Куліша та Шевченка не завжди збігались. Але й Куліш, і Шевченко мали спільну мету, спільну мрію. Вони хотіли бачити Україну незалежною політично та духовно, український народ – щасливим і національно свідомим, а українську культуру – самобутньою.
Шевченко був категоричним та непримиренним до царату, до зневаги, яку висловлювали стосовно
Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко були членами
Відомо, що Шевченко спілкувався з Кулішем, був боярином у нього на весіллі, глибоко шанував творчу діяльність Куліша. Тарас Шевченко оцінив і “Чорну раду”. Ось що він пише Кулішеві про його роман: “Спасибі тобі, милий друже мій син і щирий козак, лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік преогорчити і золоту свою славу гряззю закаляти”. Одне слово, це справжній козак – лицар – щирий, чесний, сміливий.
У романі багато колоритних образів козаків, але найяскравіший з них – образ запорожця Кирила Тура. Для Кирила, за його ж словами, Січ – мати, а Луг – батько. Головне для Кирила – сина запорожця, – козацька честь. “Лучче мені проміняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного”, – говорить він своєму побратимові, коли той намовляє його стріляти в Петра Шраменка, у ко – торого лише шабля в руках.
Хоробрий лицар, бунтарської і дещо химерної вдачі, Кирило не має корисливих інтересів, прагне до незалежності, відчайдушних вчинків і козацького побратимства. Ось як розуміє Кирило сенс козацького життя: “А в нас над усе – честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала. Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла була голова на плечах. Не сьогодні, так завтра поляже вона, як од вітру на степу трава, а слава ніколи не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому розкаже”.
Роман “Чорна рада” засвідчив, що український народ має свою давню і гідну пошани історію, велику культуру. Своїм твором Куліш звеличив самобутність духовного життя нашої нації, ставив перед читачем глибоко гуманні та високоморальні ідеали, які й формували естетичні смаки українців.