Микола Куліш

Народився Микола Куліш у батрацькій родині 6 грудня 1892 р. в с. Чаплинці Херсонської області. Дитинство йому випало нелегке: наймитування з 8 років, рання смерть матері, життя в сирітському будинку. Але все це не завадило охочому до науки хлопцеві спо­чатку закінчити сільську школу в Чаплиному (1901-1905), вищу школу в Олешках (1905-1909) і приватну гімназію в тих же Олеш­ках (1909-1913). У ці роки він багато читав, познайомився з най­кращими зразками світової літератури.

Брав участь у Першій світовій війні, воюючи з німецькими військами на фронтах біля Вільно,

на Волині, в Галичині. Паралельно з цим заручився, а потім і одружився зі своєю коханою дівчиною Антоніною, яка пройшла з ним поруч через усе багате на страждання і труднощі життя. До кінця війни М. Куліш уже мав двох дітей: доч­ку Ольгу і сина Володимира.

Уже працюючи у фронтовому штабі та воюючи на передовій, М. Куліш починає писати сатиричні вірші і невеликі одноактові п’єси.

1917 p. М. Куліша обрано депутатом на військовий з’їзд Західного фронту, що відбувався у Луцьку.

У цьому ж році М. Куліш повертається до своєї родини в Олешки. Він організовує у Дніпровському повіті культурно-політичне україн­ське товариство

“Просвіта”, працює міським головою.

Займаючись політикою у такий важкий час, письменник не раз ризикував своїм життям. Так, він відсидів сім місяців в Олешківській тюрмі за часів німецької окупації, потім був засуджений до розстрі­лу денікінцями.

1919 p. М. Куліш бере участь у створенні “Першого Українського Дніпровського полку”, що переможно воював проти антанто-денікінської армії.

Пізніше працює в Олешках інспектором народної освіти, створює українські школи.

Творче життя М. Куліша завжди було дуже тісно пов’язане з діяль­ністю Леся Курбаса та його театром “Березіль”. Саме Лесь Курбас став основним постановником п’єс М. Куліша.

Першою відомою п’єсою стала драма “97”, навіяна подіями го­лодного 1921 р. П’єса з успіхом йшла 1924 р. в українських театрах.

1925 р. з’являється п’єса “Комуна в степах”.

У цьому ж році, будучи обраним на посаду шкільного інспекто­ра Наркомосвіти УРСР, Куліш перебирається до Харкова. Перший же рік харківського життя приносить три прекрасні твори: драму “Зона”, інтермедію “Хулій Хуліна” та комедію “Так загинув Гус­ка”. Микола Куліш шукає нових форм драми, показує свій коме­дійний талант.

Співпрацюючи разом із Хвильовим, Яловим у ВАПЛІТЕ, драма­тург гостро виступає проти формальної українізації, підставляючи цим під удар самого себе. Не раз на різноманітних творчих зборах йому закидали надмірну захопленість національною проблемою.

1928 р. в театрі “Березіль” поставили п’єсу “Народний Малахій”, що справила на глядача величезне враження. Драматург-новатор органічно поєднав традиції експресіонізму, романтизму, бароко. Напередодні 1930 р. п’єса була заборонена.

Курбас готує до вистави комедію “Мина Мазайло”. Але постанов­ка теж була заборонена. Якимось дивом Кулішеві вдалося надруку­вати “МинУ Мазайла” і “Народного Малахія” у “Літературному яр­марку” 1929 року.

Після того драматичні твори М. Куліша вже не могли так легко потрапити на українську сцену. Була категорично заборонена до по­становки “Патетична соната”. Але режисер Таїров поставив її у своє­му Камерному театрі у Москві. Прем’єра відбулась 19 грудня 1931 p., а 4 березня 1932 р. в газеті “Правда” з’явилась розгромна стаття, що називалась “О “Патетической сонате” Кулиша”. Високий за своїм художнім рівнем твір було знято з репертуару театру Таїрова, театрів Ленінграда, Іркутська, Баку.

1933 p. М. Кулішеві вдається поставити у “Березолі” свою нову п’єсу “Маклена Граса”, оминувши в ній національні теми. Але завуальованість тематики була дуже скоро “прочитана” цензурою, і цю п’єсу заборонили так само, як і попередні.

Це остання з відомих п’єс М. Куліша. Відомо, що ним були напи­сані й інші, але рукописи зникли під час війни.

Драматург дуже важко пережив самогубство свого друга Мико­ли Хвильового. Курбас був заарештований, “Березіль” закрили, М. Куліш опинився без заробітку і під постійним наглядом.

7 грудня 1934 p. М. Куліша заарештували, звинувативши у при­належності до сфабрикованого владою “Всеукраїнського боротьбістського терористичного центру”, і відправили на Соловки.

Останній лист його до родини датований 15 червня 1937 р.

В історію української драматургії М. Куліш увійшов як новатор, творець “необарокової драми” з елементами романтики і експре­сіонізму. М. Куліш вдається до ритмізації прози, ліризму, створен­ня розірваних сцен, вдало поєднує трагічне і комічне, гумор і па­тетику. Твори його позначені своєрідним стилем, притаманним тільки йому.






Щастя як я його розумію твір.
Микола Куліш