Home ⇒ 📕Сочинения на свободные темы ⇒ Остап Вишня – волшебник смеха

Остап Вишня – волшебник смеха

Остап Вишня – воистину народный писатель, один из мастеров юмора и сатиры, “волшебник смеха”. Сатирик и юморист вырос на грунте устного народного творчества и лучших достижений классической литературы. Он поднял и творчески развил их знаменитые традиции, став писателем-новатором, творцом качественно нового, оптимистичного и воспитательного смеха.

Нельзя без смеха читать его замечательные юморески, такие, например, как “Зенитка” или “Если бы встала моя бабуся”. Тонким юмором, который тесно переплетается с нежным лиризмом,

наполнены его незабываемые “Охотничьи улыбки”. “Охотничьи улыбки” Остапа Вишни – это в самом деле лирические стихи в прозе, где автор возникает перед нами совсем с другой стороны. Мы будто видим Вишню – поэта, который увлекает нас своими неповторимыми “стихами”, в которых, конечно же, много юмора и мягкой иронии. Нельзя забыть лирического юмора из юморески “Открытие охоты” или “Как варить суп из Дикой утки”, или “Сом”, или “С крякухой на озере”, или “Лисица”. Эти веселые басенки с их главными героями – веселыми охотниками, охотниками-фантазерами – открывают
нам новый замечательный мир, где живут, не мешая друг другу, люди и животные. Наоборот, охотники стараются охранять природу, любят и пташку и зверюшку, и деревце, и цветочек. “Охотничьи улыбки” учат любви к родной природе, к ее волшебным рекам и озерам, к ее бесконечным лесам и полям, к ее незабываемой красоте. Характерной особенностью “Охотничьих улыбок” Остапа Вишни является их тонкий юмор. Только Вишня умеет говорить серьезно о том, что в этом отнюдь не нуждается и, объяснять то, что и так всем ясно и понятно. Вспомним популярную улыбку “Как варить и есть суп из дикой утки”. Оказывается, что на основании многолетних наблюдений и научных исследований один знаменитейший орнитолог доказал, что “дикие утки”, кроме базара (обратим на это внимание), водятся еще “по луговым озерам и по камышам…” Это уже будто давно всем известно, но этим и достигается эффект комичного. Далее, оказывается, что для охоты нужно взять ружье. Патроны и прочее охотничье оборудование: “рюкзак, консервы, огурцы, помидоры, десяток яиц, стопку…” А для чего же стопка? – спросим сразу. И сейчас же слышим лукавый ответ: “…Чтобы было чем выплескивать воду из лодки, когда лодка течет…”. Ну как после этого не назвать Остапа Вишню мастером смеха или даже волшебником смеха! Обо всем автор говорит в серьезном тоне, а это создает несоответствие между утверждением и сутью явления. И это несоответствие вызывает смех. Но наибольшей силы комизм достигает в конце произведения. Все сделано, чтобы “готовить янтарный суп из дикой утки”, а здесь “жена или мама, охнув, бросит вам:

“Это же курка, а не утка!.., а Вы авторитетно заявляете: “Это – утка! Теперь все такие утки пошли. Яровизированные… – А почему у нее горло перерезано? – Почему? Почему? Все вам так вот интересно знать! Летела, увидела, что целюсь, выхода не было, взяла и зарезалась…

В улыбках Остапа Вишни находим сознательное преувеличение изображаемого явления, резкие контрасты между реальным, выдуманным или рассказанным охотником, объединение действительного и фантастического. И нигде юморист не сбивается на карикатурное искажение образа или характера. Поэтому такие легкие, такие смешные его юморески. Вспомним знаменитейшую “Зенитку”. Автор дает рядом с рассказом деда Свирида об участии в партизанской борьбе, о его “соприкосновении” со врагом, еще и изложение ряда бытовых сцен: дружба с кумом и “сражения” со своей женой. Эти “сражения” и является источником смеха. Яркие контрасты, которые вызывают искренний смех, ценным жемчугом рассыпаны по всему произведению. Таким контрастом являются сравнения бабы Лукерки с “катюшей” – грозным оружием. Когда речь идет о рукопашном наземном бою с Лукеркой, терминология подбирается из языкового арсенала солдата-пехотинца: правый фланг, контратака, прорвала фронт, заранее подготовленные позиции, опорный пункт и тому подобное. Описывая, как кумовья падают с груши, юморист обращается к лексике солдата-авиатора: ас, пике, штопор, таран, руль поворота, фюзеляж… Невозможно без смеха читать эту замечательную юмореску. В годы войны она вызвала бодрый, оптимистичный смех, который вселял твердую веру в нашу неминуемую победу над врагом; смех, который закалял наш гнев и нашу ненависть.

Остап Вишня – продолжатель лучших реалистических традиций классической литературы. Он глубокий знаток народной жизни, народных дум, порывов, языка, быта, обычаев. Острота писательского видения, политическая зрелость, естественный талант, высокие эстетичные принципы оказывали содействие тому, что он стал настоящим новатором и содержания, и художественной формы украинской сатирической литературы. Это настоящий мастер юмора, который стал творцом нового юмористического жанра – веселой, остроумной, именно вишневой улыбки. И недаром его еще называют “волшебником смеха”, так как несет он людям радость, смех и эстетичное удовлетворение, учит любить родную природу и свою Родину.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Остап Вишня – писатель, рыбак и охотник Настоящее имя – Павел Михайлович Губенко. Родился на хуторе Чечва на Полтавщине в многодетной крестьянской семье. Учился в Киевской военно-фельдшерской школе. Работал в больнице фельдшером. В 1917 г. экстерном сдал экзамены в частной гимназии и поступил на историко-филологический факультет Киевского университета, но не закончил его. Во время освободительных движений находился в войске Центрального Совета, а […]...
  2. Остап Вишня про гумор 1. “Все життя гумористом. Господи! Збожеволіти можна…” (О. Вишня. Щоденник “Думи мої, думи мої”). 2. Сміх – виховна сила (“Так от: що треба, щоб посміятися не з ворога, а з друга? Треба любити людину більше, ніж самого себе. Тоді тільки ти маєш право сміятися. І тоді людина разом з тобою буде сміятися… Із себе, із […]...
  3. Остап Вишня – письменник-новатор Сатира і гумор – прадавні жанри літератури, що висміюють хиби людей, суспільства, держави тощо. Як правило, гумор асоціюється з висміюванням рис людини, а сатира – держави та суспільного ладу. В час, коли творив Остап Вишня, навіть гумористичні твори мали утверджувати більшовизм. Але ж це розходилося з сутністю сатири. Тому Остап Вишня, справжній сатирик за природою […]...
  4. Остап Вишня (1889-1956) Остап Вишня – видатний український письменник-сатирик і гуморист. Павло Михайлович Губенко (справжнє ім’я письменника) народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва Охтирського району Сумської області в багатодітній родині управителя панського маєтку. 1907 року закінчив Київську військово-фельдшерську школу. З 1917 року навчався в Київському університеті, який через події революції 1917 р. та громадянської війни так […]...
  5. Губенко Павло Михайлович (Остап Вишня) Остап Вишня (справжнє ім’я Павло Михайлович Губенко) наро­дився 13 листопада 1889 р. у містечку Груні на Полтавщині (тепер Охтирський район Сумської області). Вчився у Київській військово-фельдшерській школі, яку закін­чив у 1907 р. 1917 р. вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, але навчання не закінчив. Натомість розпочав жур­налістську та літературну роботу. З 1919 р. почав […]...
  6. Твір на тему: – Остап Вишня – чародій сміху Уперше літературний псевдонім Остап Вишня з’явився 22 липня 1921 року в газеті “Селянська правда” був опублікований фейлетон, з того часу Україна дізналася про великого гумориста Остапа Вишню – Павла Михайловича Губенка. Писав він натхненно, швидко, дотепно. Тільки за два роки (1923-1924) сатирик опублікував понад п’ятсот творів. Популярність Вишні ширилась із швидкістю лісової пожежі. Адже він […]...
  7. Остап Вишня – “чарівник сміху” Чому людям так подобається смішне? Я думаю, тому, що це покращує настрій, допомагає забути про власні проблеми. А якщо автор до того ж намагається об’єднати у своїх творах ліризм, гумор та сатиру, то знайомитися з його творчістю – велике задоволення. Саме таке почуття у мене викликають гуморески Остапа Вишні, цього незвичайного “чарівника сміху”. 3 насолодою […]...
  8. Відповіді до теми: “Великий правдолюб Остап Вишня” /. Під яким псевдонімом вперше з “явився в українській літературі Остап Вишня? У літературу Остап Вишня (Павло Губенко) ввійшов під псевдонімом Павло Грунський, яким підписав свій перший сатиричний твір “Демократичні реформи Денікіна”, що був опублікований 2 листопада 1919 року в кам’янець-подільській газеті “Народна воля”. Загалом же за осінні місяці 1919 року гумористом було опубліковано понад […]...
  9. Остап Вишня. «Моя автобіографія» Павло Михайлович Губенко (більше відомий нам усім як Остап Вишня) зумів втілити у своїх мудрих, дотепних, кмітливих, щирих і безпосередніх героях риси характеру українського народу, передати його ментальність. Тому багатьох струн душі людської торкало і торкає вишнівське мудре, дотепне слово. Палітра письменника досить "різноманітна. Це і лагідна, м’яка усмішка, сповнена любові і приязні до людини. […]...
  10. Остап Вишня. “Моя автобіографія”, “Сом” Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) – український сатирик та гуморист, перекладач, журналіст. Увів у літературу жанр “усмішка”. “Мені нове життя усміхається. І я йому усміхаюсь! Через те й усмішка!” (Остап Вишня). Остап Вишня – автор усмішок, гуморесок, фейлетонів, політичних памфлетів, літературно-мистецьких нарисів, рецензій. За життя письменника було видано більше 100 збірок (“Мисливські усмішки”, “Вишневі усмішки” […]...
  11. Остап Вишня – письменник, рибалка й мисливець Теперішнє ім’я – Павло Михайлович Губенко. Народився на хуторі Чечва на Полтавщині в багатодітній селянській сім’ї. Учився в Київській військово-фельдшерській школі. Працював у лікарні фельдшером. В 1917 р. екстерном здав іспити в приватній гімназії й надійшов на історико-філологічний факультет Київського університету, але не закінчив його. Під час визвольних рухів перебував у війську Центральної Ради, а […]...
  12. Остап Вишня майстер української сатири та гумору Остап Вишня увійшов до всесвітньої літератури як майстер української малої гумористичної прози. Саме української, бо тематика та мова його “усмішок” іде від народного характеру, народної творчості, рідної землі. Новаторський жанр “усмішки”, який вигадав він сам, відзначається розмаїтістю: гуморески, фейлетони, шаржі, новели, пародії, репортажі, “реп’яшки”. Але всіх їх об’єднує головне – яскрава комічність ситуації та мови, […]...
  13. Остап Вишня письменник, рибалка і мисливець ВИШНЯ ОСТАП (1889-1956) Справжнє ім’я – Павло Михайлович Губенко. Народився на хуторі Чечва на Полтавщині в багатодітній селянській родині. Навчався в Київській військово-фельдшерській школі. Працював у лікарні фельдшером. У 1917 р. екстерном склав іспити в приватній гімназії і вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, але не закінчив його. Під час визвольних змагань перебував у війську […]...
  14. Остап Вишня – майстер гумору Остап Вишня – один із зачинателів і найвизначніших представників української сатирично-гумористичної літератури. Письменник, який у 20-х роках минулого століття заохотив мільйонні маси до читання, якого в той час називали “королем українського тиражу”, якого сьогодні по праву вважають найяскравішою постаттю національного відродження 20-х рр. Остап Вишня – майстер гумору, чародій сміху, який за особливостями природи свого […]...
  15. Остап Вишня про роль гумору в житті суспільства Творче кредо письменника-гумориста – «писати щось «веселе». Проте у своєму щоденникові Остап Вишня занотовує: «Все життя гумористом! Господи! Збожеволіти можна від суму!» Чи не парадоксальні ці твердження? Ні, бо автор вишнівськнх усмішок підмітив природу сміху, що часто виростає з контрасту, зокрема веселого і сумного. Така й творча натура гумориста: пильно підмічати в житті всі негаразди, […]...
  16. Остап Вишня про негативні риси українського характеру в гуморесці «Чухраїнці» Великі надії покладав Остап Вишня на культурне відродження 20-х років, українізацію. І 1926 року він видав збірку «Українізуємось». Відчувається стурбованість гумориста щодо проблем розвитку української мови. Він розмірковує про збереження н чистоти, розширення сфер вживання, про шляхи досягнення грамотності. В гуморесці «Чухраїнці» з сумною іронічною посмішкою говорить Остап Вишня про менталітет українця, ного негативні національні […]...
  17. Брати Остап та Андрій у повісті М. В. Гоголя “Тарас Бульба” І. Вступ. “Ось вона, Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі оті горді й міцні, як леви. Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну!” ІІ. Головна частина. Сини Тараса Бульби Остап і Андрій. 1. Навчання й виховання в бурсі, формування особистості: А) наполегливість і упертість Остапа, вміння підкоряти себе головній меті та легке […]...
  18. Индивидуальность творчества Остапа Вишни Каждый из писателей имеет свой индивидуальный стиль, свое собственное “лицо”. Имеет его и Остап Вишня. Поэтому, когда говорят “Охотничьи улыбки” или “Зенитка”, сразу появляется улыбка. А как может быть иначе, когда Остап Вишня был настоящим мастером смеха, или лучше сказать – его волшебником. Своими юморесками он старался “открыть глаза” людям на те отрицательные явления, которые […]...
  19. Художественное богатство “Охотничьих улыбок” Остапа Вишни Широко известен на Украине и за рубежом украинский юморист и сатирик Остап Вишня. Творцом необыкновенной “вишневой улыбки” справедливо называют Остапа Вишню – мастера смеха, выдающегося художника, народного писателя. Особой любви читателя заслужили “Охотничьи улыбки” Остапа Вишни, наверное, единственный в литературе случай, когда значительный по объему и художественной силе цикл произведений гармонично и сильно пронизан жизнерадостным […]...
  20. О чем предупреждал Томас Манн в новелле “Марио и волшебник”? … Политика – понятие широкое, оно переходит без резкого разграничения к этическим проблемам. Т. Манн, из переписки. 1930 год. Италия. Залитый ярким солнцем морской берег, “устлан мягким, мелким песком, окаймленный рощами, на него заглядываются близкие горы”. Казалось бы, что Творец и природа позаботились о том, чтобы людям в таком месте было приятно, уютно и радостно […]...
  21. Остап Бульба зразок мужності і безстрашності Повість М. В. Гоголя переносить читача у ті далекі часи, коли український народ вів невпинну боротьбу за свою незалежність, за щастя, за право жити вільно виховувати дітей, вирощувати хліб. Але всі чоловіки вважали, що саме вони мають принести мир і радість у свої оселі, а тому змалку привчали синів, що це доля – обороняти, захищати […]...
  22. Краткое изложение Удивительный Волшебник Страны Оз Л. Ф. Баум Удивительный Волшебник Страны Оз Девочка Дороти жила с дядей Генри и тетей Эм в канзасской степи. Дядя Генри был фермером, а тетя Эм вела хозяйство. В этих местах часто бушевали ураганы, и семья спасалась от них в погребе. Однажды Дороти замешкалась, не успела спуститься в погреб, и ураган подхватил домик и понес […]...
  23. Краткое изложение сказки “Удивительный волшебник страны Оз” Девочка Дороти жила с дядей Генри и тетей Эм в канзасской степи. Дядя Генри был фермером, а тетя Эм вела хозяйство. В этих местах часто бушевали ураганы, и семья спасалась от них в погребе. Однажды Дороти замешкалась, не успела спуститься в погреб, и ураган подхватил домик и понес его вместе с Дороти и песиком Тотошкой […]...
  24. О. Вишня – видатний український гуморист Лагідна усмішка, мудрі очі – це портрет представника української сатирично-гумористичної літератури Остапа Вишні (Павла Михайловича Губенка). Свій народ, свою землю любив Павло Михайлович понад усе. У щоденнику Остап Вишня з великою гордістю пише, що він завжди відчував себе слугою народним – і з того був щасливий, бо все своє життя хотів зробити народові щось хороше. […]...
  25. Брати Остап і Андрій (порівняльна характеристика) (1-й варіант) Повість М. В. Гоголя “Тарас Бульба” присвячена тим часам, коли починалася боротьба вільного козацтва з польськими панами, що гнітили його. Вартовим постом України, опорою козацької вільності стала Запорозька Січ. Це було, як говорить Гоголь, гніздо “гордих і міцних, як леви” борців, звідки “воля й козацтво” розливалися на всю Україну. Головними героями повісті є славний запорожець […]...
  26. Смех сквозь слезы в поэме М. В. Гоголя “Мертвые души” Н. В. Гоголь вошел в литературу как непревзойденный мастер смеха. Повести Гоголя, его поэма ” Мертвые души ” простые по сюжету, прозрачны по разборке характеров. Но существует неразгаданная и не поддающаяся разгадке тайна Гоголя и тайна этого смеха. Н. В. Гоголь смеется над глупым, смешным, страшным, пошлым, но его смех грустный. Эта печаль – результат […]...
  27. Мои размышления после прочтения рассказов С. Васильченко Душа нашего украинского народа наделена кротостью, естественным тактом, тонким умом, поэтическим мироощущением, способностью шутить. Именно пинимая во внимание эти особенности национального характера, и создал Степан Васильченко образы людей, которым присуще чувство юмора (“Свекор”), изобразил жизненные комические ситуации (“Басурман”). Рассказ “Свекор” знакомит нас с маленьким Васильком, который “всегда вызвал улыбку у взрослых” из-за его сердитого “старовання”. […]...
  28. Остап та Андрій сини Тараса Бульби Існує загадка, ще й досі ніким не розгадана, яка й зараз не дає спокою багатьом: “Як же так, росли діти в одній родині, виховувалися однаково – один на радість, другий на горе й ганьбу?” Саме так сталося в сім’ї полковника Тараса Бульби. Виросли хлопці дужі й здорові, навчені, як тоді годилося. На Січ поїхали, там […]...
  29. Твір на тему: “Про що йдеться в пісні, яку виконує сліпий Остап?” Оповідання Райнера Марія Рільке “Пісня про правду” розповідає історію життя звичайних людей в часи гніту з боку польських панів, а також дивовижний випадок з хлопцем на ім’я Олекса, якого надихнула і перетворила пісня. Ця пісня була дійсно про правду, адже тільки правда може пробудити в людині найбільш сміливі, милостиві і добрі почуття, мотивувати її на […]...
  30. Кайдашева семья – вершина юмористического таланта И. Нечуя-Левицкого Все члены семьи Кайдашей грубые и сварливые. Ссора полностью вошла в их жизнь: например, у Маруси Кайдашихи “аж губы тряслись от брани, когда не с кем ссориться”. Это ограниченная женщина, которая от вражды со всеми становится посмешищем. Ежедневная грызня, драки сделали и из Мотри сварливую, эгоистичную женщину, которая, по сути ничем не отличается от Кайдашихи. […]...
  31. “Кайдашева семья” И. Нечуя-Левицкого Общепризнанно, что юмор – “одна из сильнейших, интереснейших особенностей” таланта И. Нечуя-Левицкого. Выразительно, наиболее особенно эта черта творческого стиля писателя показалась в его повести “Кайдашева семья”. Нечуй-Левицкий сумел подметить и передать самое особенное в народном характере, в частности, взгляд на жизнь с улыбкой, юмористически-ироническое отношение к сложностям жизни. Рисуя быт семьи Кайдашей, автор использует средства […]...
  32. Культурный кризис в молодежной среде Смех… Великое и животворное слово. Есть ли что-то в мире красивее и лучше искреннего человеческого смеха! Иногда мне кажется, что человечество как таковое без смеха никогда бы и не сформировалось. По моему мнению, любой человек красивее тогда, когда смеется. Недаром говорят, что люди – будто зеркала. Улыбаемся – и мир будет возвращать нам улыбку. Если […]...
  33. Звонкий смех Многие люди надолго отлучаются от дома, отправляюсь в дальние путешествия или в командировки. В эти самые дни, минуты каждому из нас недостает того тепла и уюта, что мы в полной степени можем получить только под крышей родного дома. Все мы разные и именно поэтому воспоминания о доме, о близком и родном – тоже разные. Когда […]...
  34. Драматургия Мольера в контексте развития мирового театрального искусства Мольер создатель национальной французской комедии, классик мировой литературы. Его комедия умна, философична, вызывает смех зрителя. Это не “смех ради смеха”, а смех во имя решения важных нравственных и социальных проблем. Театр Мольера – великая школа, где драматург, смеясь и балагуря, поучает зрителя веселым, шутливым языком, ставя перед ним глубочайшие политические, общественные, философские, нравственные проблемы. Не […]...
  35. Писатель Ян Грабовский Писатель Ян Грабовский по специальности инженером-химиком интересовался математикой, историей искусств, этнографией. И он же написал великолепные книги о животных, озаренные большой любовью к живым существам и теплым чувством юмора. Его перу принадлежат не только учебники по геометрии и наглядные пособия по математике, путеводители по польским городам и Мазурскому краю, но и рассказы и повести для […]...
  36. Спадщина Остапа Вишні – відбиття тогочасних проблем Спадщина Остапа Вишні – відбиття тогочасних проблем І. Остап Вишня – неперевершений майстер сміху. (Життя Остапа Вишні було незвичайним, наповненим різноманітними сумними і радісними подіями, які митець сприймав із гумором. Його називають “королем українського тиражу”, бо за життя письменника-сатирика вийшло понад сто збірок його творів, деякі з них перевидавалися шість і більше разів.) ІІ. Творчість […]...
  37. Книга – наш друг и советчик У каждого человека в жизни есть хотя бы один друг. Друг – это тот, кто никогда не оставит в беде, кто придет на помощь даже тогда, когда другие отвернутся. Мы называем друга того, кто поможет полезным советом в трудную минуту и в трудный час, того, кого любим всем сердцем, того, кому доверяем. У меня много […]...
  38. “Приточная трава” – (Паустовский) На поляне около лесной опушки я увидел синие цветы. Они жались друг к другу. Заросли их были похожи на маленькие озера с густой синей водой. Я нарвал большой букет этих цветов. Когда я встряхивал его, в цветах погромыхивали созревшие семена. Цветы были незнакомые, похожие на колокольчики. Но у колокольчиков чашечка всегда склоняется к земле, а […]...
  39. Интерпретация Андрея Зорина “Игровой” подход к поэме, впрочем, скорее исключение – “веселая” наука еще недостаточно авторитетна в России. Андрей Зорин рассматривает поэму Вен. Ерофеева в контексте общественных умонастроений, вызванных крахом шестидесятнических иллюзий. В поэме “Москва – Петушки” нашла своеобразное преломление традиция карнавальной культуры, столь популярная в эти годы у интеллигенции благодаря книге Михаила Бахтина “Творчество Франсуа Рабле и […]...
  40. Тема сочинения: Значение развязки комедии Гоголя “Ревизор” Сам писатель считал, что единственным честным лицом в пьесе является смех. “Странно: мне жаль,- писал Гоголь в “Театральном разъезде”,- что никто не заметил честного лица, бывшего в моей пьесе. Да, было одно честное, благородное лицо, действовавшее в ней во все продолжение ее. Это честное, благородное лицо был – смех”. Вспомните его слова из “Авторской исповеди”: […]...
Остап Вишня – волшебник смеха
«
»