Остап Вишня про роль гумору в житті суспільства

Творче кредо письменника-гумориста – «писати щось «веселе». Проте у своєму щоденникові Остап Вишня занотовує: «Все життя гумористом! Господи! Збожеволіти можна від суму!» Чи не парадоксальні ці твердження? Ні, бо автор вишнівськнх усмішок підмітив природу сміху, що часто виростає з контрасту, зокрема веселого і сумного.

Така й творча натура гумориста: пильно підмічати в житті всі негаразди, вади, болі, пропускати їх крізь своє серце, а потім шукати дотепне, влучне слово, щоб дошкульно висміяти чи доброзичливо покепкувати над ними. Завдання

не нелегке.

Сам Остап Вишня щиро зізнається: «Ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу!» Найвищий гонорар для гумориста – веселий блиск в очах народу.

У щоденнику «Думи мої. думи…» письменник стверджує, що основою праці літератора є талант і чесність. Чесність – значить правдивість, неможливість спекулятивних тем, оцінок, творчості за вказівкою зверху. «Л талант – це «крила Шевченка! Це – ніжність Лесі Українки! Це – мудрість Івана Франка! А взагалі талант – це народ!!!»

На сторінках щоденника Остап Вишня не раз згадує народ – і з високим пафосом, і з ліричною

нотою, і з тонкою іронією. В нього письменник учився, щедро черпаючи з криниці народного слова й гумору.

Проте сміятися треба вміти так, щоб не образити, не поранити людську душу, навіть коли говориш про найнепривабливіші речі. Остап Вишня вмів. Його сміх над вадами окремої людини був делікатний, а іронія й сатира явищ – ущипливі.






У народі кажуть не все те золото що блищить твір зно.
Остап Вишня про роль гумору в житті суспільства