Остап Вишня про негативні риси українського характеру в гуморесці «Чухраїнці»

Великі надії покладав Остап Вишня на культурне відродження 20-х років, українізацію. І 1926 року він видав збірку «Українізуємось». Відчувається стурбованість гумориста щодо проблем розвитку української мови. Він розмірковує про збереження н чистоти, розширення сфер вживання, про шляхи досягнення грамотності.

В гуморесці «Чухраїнці» з сумною іронічною посмішкою говорить Остап Вишня про менталітет українця, ного негативні національні риси. Скільки в ній пркорості, болю через егоїзм, інертність думки й дії рідного народу.

Для казкової

країни Остап Вишня вигадує дотепну назву – Чукрен. Її жителі чухраїнці, бо завжди чухаються. Алегорія дуже прозора. ! географічні координати підтверджують, що йдеться про Україну і українців, територія країни простягається від біблійної річки Сону – до Дяну, на заході – пасмо Кирпатих гір, а на півдні – найулюбленіша чухраїнська річка Дмитро. Країна Чукрен – хліборобська, а чухраїнці – великі майстри співу, та співають чомусь перекрученою мовою.

Характеризуючи чухраїнськнй народ, гуморист перелічує його найістотніші негативні риси: «якби ж знаття», «забув», «спізнивсь», «якось-то воно буде», «я так і знав».

Чухраїнці не пригадують, якої вони нації («Та хто й зна… Живемо в Шенгеріївці. Православні»); їх улюблена рослина – соняшник («… як ісхилигь голову і стоїть перед тобою, як навколішках… Так ніби він ти, а ти – ніби пан. Уперто покірлива рослина»). А у вирі полеміки вони здатні і голови один одному попровалювати. У чуханні чухраїнці неперевершені майстри, ще й вигадливі дуже.

Остап Вишня іронізує зі свого народу. Але це – від великої любові до нього, про що свідчить запис у щоденнику гумориста: «Треба любити людину. Більше, ніж самого себе. Тільки тоді ти маєш право сміятися. І тоді людина разом з тобою буде сміятися… із себе, із своїх якихось хиб, недоліків…»






Шанобливе ставлення до природи.
Остап Вишня про негативні риси українського характеру в гуморесці «Чухраїнці»