Образ Мазепи в однойменній поемі Дж. Байрона
Іван Мазепа – чи не найзагадковіша постать в усій нашій історії. Що більше про нього дізнаємося, то більше запитань виникає, більше таємниць зринає. Неординарна особистість супротивника Петра І надихнула на творчість не одного поета, драматурга, романіста. Про це ми й поговоримо. Поема Байрона цікава для українського читача передусім тим, що автор звертається до образу України і створює образ одного з її видатних історичних діячів. Працюючи над твором, англійський поет користувався “Історією Карла XІІ” Вольтера. В основу сюжету поеми
Тут його напівживого підібрали козаки, а згодом він став їхнім гетьманом. Вольтер, а слідом за ним і Байрон помилково вважали, що Мазепа – польський шляхтич, який служив пажем придворі короля Яна-Казимира. Історія кохання і покарання Мазепи теж непевна, вона огорнена серпанком таїни та вигадки. Проте Байрон-роман-тик і не прагнув до достовірності оповіді. Головне для нього –
В історії України важко знайти особу навколо якої точилися б такі гострі суперечки, перехрещувалися різні, часто полярні думки. Захоплення, осудження, замовчування – щонайменше такий діапазон поглядів на Івана Мазепу.
Встановлено, що майбутній гетьман народився близько 1640 року в селі Мазепинці поблизу Білої Церкви. Досі не з’ясовано, хто був батько Івана, який його родовід та етапи службової кар’єри. Мати Марина згодом відіграла значну роль у громадському та релігійному житті України.
Природний розум і жага до знань привели юнака до Київського колегіуму Згодом він переїздить до Варшави, де навчається в єзуїтській школі, а через деякий час вирушає в їолландію, Італію, Німеччину Францію. Вільно спілкується російською, польською, латинською, італійською, французькою мовами. Палке прагнення до знань не залишало гетьмана впродовж усього життя. Його величезною бібліотекою користувався Пилип Орлик.
Поетична структура поеми Дж. Байрона “Мазепа” відрізняється фрагментарністю. Спочатку бачимо гетьмана літньою людиною, після поразки під Полтавою. Але ані тіні іронії втеча козаків і шведів у Байрона не викликає. Він захоплюється самовідданим вчинком шведського офіцера, який видав себе за короля і загинув у російському полоні. На привалі гетьман розказує історію свого прибуття в Україну, і тут постає захоплююче видовище: несамовитий біг дикого коня, до спини якого прив’язаний вигнанець. Кінь мчить юнака на батьківщину – в Дикий Степ, і природа немов прагне допомогти Мазепі, співчуває йому який сприймається як її частина.
Ми торкнулися героїчної постаті Івана Мазепи, спробували визначити історичну основу поеми – розгром шведів російськими військами, втеча Мазепи з почтом Карла XІІ і романтичний міф, який використав Байрон у поемі. Відомо, що був дзвін Івана Мазепи. Відлили його 1699 року й назвали “Голубом”. Призначався він для батурин-ської Воскресенської церкви, що стояла неподалік од гетьманського палацу.
Можливо, “Голуб” кликав на допомогу в охопленому полум’ям, задимленому й закривавленому Батурині, коли царські війська нищили в ньому все живе. Сталося диво: дерев’яна Воскресенська церква вистояла поміж нищівних вогнів. Потім “Голуб” прикрашав дзвіницю домниць-кого Різдво-Богородицького монастиря на чернігівській землі. Ще у 20-х рр. XX століття його виявили етнографи і перевезли до Чернігівського історичного музею. Невідомо, якдалі склалася доля “Голуба”, що є ще одним свідченням нищення всього, пов’язаного з іменем Мазепи. Нині до нас повернулося не тільки ім’я гетьмана, а й його націєтворчий дух.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)