Образ ідеального правителя за філософською драмою Педро Кальдерона “Життя це сон”
У багатьох творах світової літератури створені образи правителів – вождів народів і держав. Це або сильні, справедливі, добрі володарі або жадібні, жорстокі, злостиві, огидні, владолюбні тирани, або слабкі, сластолюбні боягузи. Усі вони визначають долю своїх народів, усіх, хт. о їм підвладний. Жорстокі війни і смерть, голод, насильство і безладдя в державі найчастіше є результатом бездарних, дурних і амбіційних володарів, які беругь владу до рук із метою задоволення своїх особистих інтересів, а не заради загального добра. Античні поети,
Філософська драма “Життя – це сон” розповідає історії з життя казкової і незнаної для іспанців Полонії. За пророцтвом, принц Полонії, Сехісмундо, має стати жахливим правителем, який чинитиме жахливі справи і доведе свій народ до знищення, тому його батько, король Базиліо, мудро і передбачливо ув’язнює свого сина у вежі, де той проводить своє
Короля Базиліо улесливі придворні наділяють званням мудрої та вченої людини – “Мудрий Фалес”, “Наш Евклід”, що править не тільки людьми, а й світилами й зірками.
Ви вже знаєте, що в світі
Працею, а не указом,
Заслужив я вчений ступінь, –
Каже Базиліо своїм небожам. І додає:
Вже Базиліо великим
(Що ж, мені цей жереб випав)
Тут мене проголосили.
Ви вже знаєте, шаную
Я науки, особливо
Математику ясную,
Через що я відриваю
Час від слави й справ поточних,
Щоб навчатися щоденно…
Кальдерон наголошує на мудрості свого героя, його надмірній ученості, та показує, що будь-який мудрагель може помилятися, як і інші люди. У Базиліо це справжнє горе від розуму, бо відсторонивши Сехісмундо від влади і трону, він зовсім залишає виховання сина, довіривши його помічнику, звернувши увагу тільки на пророцтво. Тут знов зіставляються точні наукові знання і непевна астрологія, яку Базиліо вважає найціннішою з наук:
Ті пливкі алмазні сфери, Ті тремкі криштальні арки, Що їх зорі прикрашають І таємні повнять знаки, – Це найбільша із наук…
Навчати принца має старий слуга Клотальдо, який викладає не тільки науки – математику, астрологію, медицину, а й християнський закон:
…лише один Клотальдо Спілкувався з ним і, вчений, Викладав йому науки, Католицького закону.
Та все ж здебільшого Сехісмундо “вчила матінка-природа”. Принцу розповідають і причини його стану, про те, що він божевільний і тому усунутий від світу. Його слуга Клотальдо розповідає принцу про таїну його походження і вирок зірок:
…велике безголів’я В тебе, що ти з волі неба
Вмер до того, як зродився, Якщо знаєш, що вуздою Тут для тебе ця темниця, Котра стримує твій норов, Що твій сказ і лють даремні…
Він наївний, простодушний хлопець, спантеличений батьковим рішенням. Під час життя. у самотній вежі Сехісмундо щодня ставить собі запитання, яке палить йому душу:
Інші також народились, Чом же їм права судились Ті, яких я вік не мав?
Він зовсім не має досвіду життя і спілкування як з окремими людьми, так і з суспільством, його єдиний співбесідник – це слуга і вчитель Клотальдо. Яких же наук навчає Клотальдо принца?
Я тут звір серед людей І людина серед звірів; І хоча було не мед, Все я звідав, все я звірив, Вчивсь поводженню у звірів, Осягав пташиний лет І читав я рух планет…
Прокинувшись знову у башті, він намагається зрозуміти, що з ним сталося. Був він правителем уві сні чи насправді. Чи все його життя – це сон, чи сон – і є життя.
За допомогою вчителя він починає розуміти, що не важливо, де відбувається певна подія – уві сні чу у реальному житті. Найголовніше нести у цей світ любов і добро. Цікаво, що до реального життя повертає Сехісмундо любов до прекрасної Росаури. Саме кохання допомагає принцу побачити щось добре у ворожому світі, любов і є тим шляхом, який виводить зненависнілу душу до християнських чеснот. Принц Сехісмундо перемагає звіра у собі – і це є перемога над собою.
Сехісмундо визначає цю перемогу над собою і перехід на новий щабель життя відмовою від коханої Росаури: володар має бути справедливим і жертовним. Він бачить кохання Росаури до Астольфо і дає можливість їм одружитися, хоча й владний мати все.
Мудрість виявляє Сехісмундо і тоді, коли має покарати солдата, який підняв народ заради повернення Сехісмундо на трон. Мудрість полягає у тому, що народ має підкорятися правителю, а правитель – Божому закону.
Таким чином Кальдеронів твір дає уявлення про риси, якими має бути наділений ідеаіьний вождь народу і держави. Автор дає можливість дійти висновків про те, як саме людина стає лідером. По-перше, Кальдерон визначає пріоритет загальнолюдського над особистим, тому обов’язки правителя перед народом є важливішими від особистих вигод. По-друге, ідеальний правитель повинен мати певні особисті риси – доброту, справедливість, здатність до самопожертви заради вищої мети. По-третє, на думку Кальдерона, державний розум і характер не виникають самі по собі, вони мають виховуватися з дитинства.
Тож, хоч і давно написав Кальдерон свою драму, він навчає речей, дуже важливих і сьогодні: обираючи тих, хто керуватиме твоєю державою, користуйся правилами Кальдерона, який змалював образ ідеального правителя – чесного, справедливого, турботливого, мудрого. Такого, який використає владу задля блага свого народу, а не для самого себе. Такого, який здатний на вищу самопожертву.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)