Наркоманія – соціальне зло
Картотека підліткового кабінету обласного диспансеру – середовище жахливих фактів, реєстр скупчення горя. Вони проходять низкою перед моїми очима – хлопчики й дівчатка, юнаки і дівчата, все життя їх занотовано на стандартних клінічних бланках. Багато з них після лікування вернулись до здорового, свідомого життя, а багато-так назавжди і залишились у картотеці диспансеру з короткою припискою: “Знятий з обліку в зв’язку зі смертю…”
Ігор К. 1968 року народження. Вперше пізнав смак опію на шістнадцятому році. За словами матері,
Психопатія. Довго й наполегливо боролися лікарі за його життя, але він сам відмовився від ефективного лікування, не приймав медикаментів, не ходив на огляди, тікав із дому. І от результат: помер на руках матері після великої дози опійного маку. Врятувати його було неможливо: організм уже давно, по суті, не можна було назвати живим і функціональним. Знятий з обліку
Сергій У. 1969 року народження. Потрапив до лікувального кабінету диспансеру з діагнозом – опійна наркоманія. Курив так званий “план”, вводив морфій у вени; коли не було наркотичних речовин, ковтав пілюльки.
Чотирнадцятирічний Сергій не міг помножити п’ять на п’ять, а від двадцяти відняти вісім. Його розумові здібності за період захворювання на наркоманію знизилися до рівня шести-семирічної дитини. Так само, як Ігор К., він уникав лікування, ховався від дільничного інспектора, тікав із дому. І от недавно Сергій У. помер, ввівши собі у вену надмірну кількість опійного препарату,. Знятий з обліку в зв’язку зі смертю…
Сімнадцятирічний Дмитро Г. нині перебуває у лікувально-трудовому профілакторії. Історія того, як він потрапив туди, так само жахлива, як дві попередні. У травні 1983 року Дмитро в гурті хлопців, старших за віком, потягнув разом з усіма “гостро приправлену> цигарку. І з цього дня почалося життя в позичку: не маючи власних грошей для придбання наркотиків, Дмитро взявся готувати опійні настоянки, за що “дружки” великодушно дозволяли йому залишати для себе по кілька міліграмів. У нього завжди і шприц був наготові. Для інших. Мати, бачачи це, тривалий час мовчала, боялася за синове життя (чула від сусідів і знайомих, як мстять наркомани). І кожний день її мовчання наближав Дмитра до тієї межі, за якою не залишається місця ні юнацьким мріям, ні першому коханню. І коли, зрештою, мати вирішила піти в міліцію і до наркологів, Дмитра довелося лікувати примусово…
Наркоманія – соціальне зло, що спотворює свідомість, калічить характер особистості.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)